Омбудсману це питання не цікаве

  Органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки щодо захисту прав та свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», є саме Уповноважений ВРУ з прав людини. В кінці минулого року мною було надіслано інформаційний запит, щодо контролю Омбудсманом дотримання порядку внесення відомостей, які містять персональні дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) та поставлено чотири питання, з яких ми отримали відповідь лише на одне — щодо кількості скарг на обробку персональних даних. З неї стало відомо про 3 513 таких скарг, направлених лише Уповноваженому ВРУ з прав людини, свідчить про суспільну важливість порушеного питання. Відповідь свідчить, що жодних дій по контролю за обробкою персональних даних та дотриманням порядку ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 2014—2018 років Омбудсманом не здійснювалося, облік подібних скарг не ведеться й жодного ефективного реагування не відбувається.

  За таких обставин сьогодні фактично відсутній дієвий парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина в частині дотримання законодавства про захист персональних даних Генеральною прокуратурою України. При цьому мова не йде про відсутність належного законодавства чи наявність суперечливих колізійних норм, фактично ситуація пов’язана з небажанням Генеральною прокуратурою України виконувати «незручне» законодавство.

  Нагадаю, згідно зі статтею 23 Закону України «Про захист персональних даних» у сфері захисту персональних даних Уповноважений Верховної Ради з прав людини має право отримувати на свою вимогу та мати доступ до будь-якої інформації (документів) володільців або розпорядників персональних даних, які необхідні для здійснення контролю за забезпеченням захисту персональних даних, у тому числі доступ до персональних даних, відповідних баз даних чи картотек, інформації з обмеженим доступом. Таким чином Омбудсман здійснює нагляд за веденням Єдиного реєстру досудових розслідувань. У пункті 1.2. «Порядку повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб’єктів персональних даних, про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов’язану із захистом персональних даних при їх обробці, а також оприлюднення вказаної інформації», затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 08.01.2014 р. № 1/02-14 р., визначено, що обробкою персональних даних, що становить особливий ризик для прав і свобод суб’єктів, є будь-яка дія або сукупність дій, а саме збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення, в тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем, яка здійснюється стосовно персональних даних, зокрема, про притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності; застосування щодо особи заходів у рамках досудового розслідування; вжиття щодо особи заходів, передбачених Законом «Про оперативно-розшукову діяльність».

Як усе відбувається в реальності

  Держателем єдиного реєстру досудових розслідувань є Генеральна прокуратура України. В підпункті 2 пункту 1 розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань зазначається, що Реєстр — створений за допомогою автоматизованої системи електронної бази даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом. Враховуючи широку фантазію та низький рівень кваліфікації слідчих різнобарвних правоохоронних органів, адвокатів зазвичай цікавить питання відомостей, які вносяться до ЄРДР. Ми вирішили дослідити це на прикладі однієї графи — зазначення даних про вручення фізичній особі повідомлення про підозру. В цій графі слідчі, як правило, вносять відомості «з голови», про будь-яку відому чи зручну їм адресу.

  Результат не виявився неочікуваним, з огляду на жахливий стан дотримання законодавства органами прокуратури. Так, у травні минулого року Генеральний прокурор України своїм листом повідомив про відмову виконувати законну вимогу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, запропонувавши натомість долучитися до вдосконалення законодавства, а також виконувати більше десятка рішень судів. Очевидно, що подібна позиція «відомого фахівці в галузі права» і по сумісництву Генерального прокурора України вже давно не викликає подиву в юридичних колах, проте ставить під сумнів ефективність діяльності по наближенню законодавства України до права ЄС, що має безпосередній вплив на формування державної політики України в цілому, а також цілей Генерального регламенту про захист даних ЄС 2016/679 (EU General Data Protection Regulation, далі «GDPR») і іншого застосовного законодавства про захист даних в ЄС.

  Важливо знати, що частиною 6 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 р. № 2297-VI заборонено обробку даних про фізичну особу без її згоди, а пункт 6 частини 2 статті 8 цього закону передбачає, що особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід’ємними і непорушними. В свою чергу, гарантіями захисту особистих прав та інтересів суб’єкта персональних даних від порушень є право пред’являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних та право пред’являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Пунктом 4 розділу 6 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань закріплено, що в разі встановлення фактів невідповідності внесеної до реєстру інформації матеріалам кримінального провадження або її неповноти вживаються заходи щодо усунення виявлених порушень. Разом із тим статтями 3 та 28 Конституції України честь і гідність людини визначено найвищою соціальною цінністю та встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Приклад із практики

  Сьогодні продемонструємо ще один приклад зухвалості та безкарності ГПУ, що вказує на репресивний характер діяльності цього вже не правоохоронного органу. А чи знаєте ви, що будь-хто може отримати статус підозрюваного, якщо цього забажають в ГПУ? На жаль це так і робиться все просто. Кримінальний процесуальний кодекс передбачає чітко визначену процедуру винесення та вручення підозри й отримання відповідного статусу. Підозра має бути вручена в день її складення, а в разі неможливості вручення — направлена в спосіб, передбачений КПК, а відомості про це вносяться до ЄРДР. Після цього особа набуває статусу підозрюваного.

  Вказаним кодексом передбачений і перелік доказів вручення підозри, однак на практиці все відбувається інакше. «Фахівці» з ГПУ винайшли спосіб гендлювання нормами КПК. Складена та підписана підозра надсилається на будь-яку зручну для ГПУ адресу, яка здебільшого немає як формального, так і будь-якого відношення до особи. Після цього без належних доказів про факт, час та місце вручення підозри слідчий вносить завідомо неправдиву інформацію щодо вручення підозри до ЄРДР й особа набуває статусу підозрюваного. А далі що завгодно — від запобіжного заходу до заочного засудження.

  Уявіть собі, що у вас є конфлікт з діючою владою і ви поїхали за межі України. В цей час слідчий виносить підозру щодо вас, надсилає її на адресу де ви були зареєстровані 5 років тому, вносить відомості до ЄРДР, що, нібито, вручив вам підозру і починає ваше незаконне переслідування.

  Як із цим боротися? КПК не передбачає процедури оскарження внесення відомостей до ЄРДР, а адміністративні суди відмовляються слухати питання, які хоч якось стосуються кримінальних проваджень. Залишається надія на Омбудсмена, який наділений відповідними повноваженнями. Проте офіс Омбудсмана зайняв пасивну позицію з цього питання.

  Отже, посадові особи ГПУ, користуючись тим, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не приділяє належної уваги зазначеним питанням, систематично та умисно порушують законодавство щодо захисту персональних даних та вчиняють тиск на політичних опонентів і бізнес, маніпулюючи та зловживаючи своїми процесуальними правами.