Судове рішення, що набуло законної сили, обов’язкове до виконання на всій території держави, судом якої воно ухвалене. Для виконання рішення на території іншої держави потрібно пройти спеціальну процедуру, яка включає визнання іноземного судового рішення шляхом отримання відповідного розпорядження компетентного суду тієї держави, на території якої подається клопотання про таке виконання.
   Для визнання та виконання рішення іноземного суду в Україні до загального місцевого суду за місцем виконання потрібно подати клопотання. Розгляд судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів зазвичай здійснюється на підставі міжнародних договорів про надання взаємної правової допомоги.
  Згідно з пунктом 1 статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» (Закон) в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних та господарських правовідносин. За приписами пункту 1 статті 390 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України рішення іноземного суду, яке підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачене міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Нормами частини 2 цієї ж статті передбачено, що у разі, якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше. Крім того, принцип взаємності (ad hoc) застосовується також із тих підстав, що рішення українських судів визнаються та виконуються в іншій країні.
  Загальну презумпцію існування взаємності для цілей визнання та виконання на території України рішень іноземних судів також встановлено положеннями частини 2 статті 11 Закону. І досвід застосування цієї норми українські суди вже мають. Відомо, що визнання та виконання в Україні рішення суду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії не передбачене будь-якими чинними міжнародними договорами України, тому таке визнання та виконання може відбуватися лише за принципом взаємності.
  Необхідно пам’ятати, що якщо справа, за результатами якої виноситься рішення іноземного суду та визнання якого вимагає заявник, не включена до переліку справ, що належать до виключної компетенції судів України у справах з іноземним елементом, наведеного в статті 77 Закону, то не потребує доведення той факт, що винесення рішення належить до виключної компетенції суду України.
  Відповідно до пункту 10 статті 1 до Закону поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України здійснюється в порядку, встановленому законом. За приписами статті 81 цього ж Закону, в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів, що набрали законної сили.
  Згідно з пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 грудня 1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» (Постанова) суд відмовляє у клопотанні про визнання й виконання рішень іноземних судів, коли воно не набрало законної сили, за винятком випадків, коли рішення підлягає виконанню до набрання законної сили.
  Так, у справі № 760/19232/15-ц Солом’янський районний суд м. Києва відмовив у задоволенні клопотання про заборону вчинення окремих дій, мотивуючи відмову тим, що рішення районного суду м. Лімассол, Кіпр, від 5 червня 2015 року не є остаточним судовим рішенням розгляду позову по суті в розумінні статті 399 ЦПК України та Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах.
  Частина 3 статті 394 ЦПК України передбачає виключний перелік документів, що додаються до клопотання, на який треба орієнтуватися, подаючи клопотання, якщо інший перелік документів не визначено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно, він прийнятний до рішень, про визнання та виконання яких подається клопотання за принципом взаємності, і включає:
  1) засвідчену в установленому порядку копію рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;
  2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набуло законної сили (якщо про це не зазначено в самому рішенні);
  3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлене рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;
  4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);
  5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником);
  6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.
  Згідно з пунктом 12 Постанови, клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів суд розглядає у визначених ними межах і не може переходити до обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будьякі зміни.
  Чи не вперше принцип взаємності у судовій практиці України застосовано Апеляційним судом Рівненської області у справі № 22-ц/787/2054/2015 та Острозьким судом Рівненської області у справі № 567/955/15-ц. Як наслідок, рішення суду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії було визнане в Україні та надано дозвіл на його виконання. У зазначених справах судам були надані докази визнан ня та звернення до виконання рішення українських судів. Необхідно звернути увагу, що відповідний принцип взаємності не вимагає того, щоб на території іншої держави визнавалися рішення судів у справах тієї ж категорії. Це можуть бути будь-які цивільні чи господарські справи.
  Тож сьогодні можна констатувати, що якщо у провадженні суду України немає справи у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, не пропущено встановленого строку пред’явлення рішення іноземного суду до визнання в Україні, предмет спору за законами України підлягає судовому розгляду, а визнання вказаного рішення не загрожує інтересам України, таке рішення іноземного суду може бути виконане на території України за принципом взаємності (ad hoc).