Cтатистика та тенденції виконання запитів про видачу осіб
Європейський суд з прав людини оприлюднив щорічний звіт за 2025 рік. Статистика викликає серйозне занепокоєння щодо дотримання Україною конвенційних зобов'язань.
Євроінтеграція вимірюється не заявами, а здатністю держави працювати за стандартами належного врядування. Оцінювання SIGMA, яке Єврокомісія використовує у переговорному процесі, фіксує ці здатності у цифрах. Нещодавній аудит, проведений Рахунковою палатою, виявив недоліки, які можуть стати переговорними ризиками.
Інституційне моделювання повоєнного транзиту влади є важливим елементом внутрішньополітичного процесу підготовки до виборів.
Ситуація із визначенням розміру застав в Україні свідчить про системну кризу їх застосування. Таку позицію у коментарях «Комерсант Український» озвучили юристи та практикуючі адвокати.
У сучасному праві діє презумпція дійсності арбітражного рішення. Це так званий «золотий стандарт», закріплений Нью-Йоркською конвенцією 1958 року, який полягає в тому, визнання та виконання арбітражних рішень є правилом, а відмова – винятком.Із повномасштабним вторгненням рф на територію України багатьом установам і організаціям довелося відкоригувати свою роботу. Не став винятком і Інтерпол, через який правоохоронні органи окремих країн борються із транснаціональними злочинами.
“Так, у 2023 році за безпосередньої участі НЦБ Інтерполу було здійснено екстрадицію в Україну 25 осіб. Понад усе – з Польщі (19). По одному українцю видали також видали Швеція, Грузія, Бельгія, Литва, Казахстан та Словакія. У свою чергу Україна екстрадувала на територію інших держав 34 особи, в тому числі до Чехії (10), Молдови (8), Азербайджану (5), Казахстану (3), Польші та Німеччини (по 2), Словаччини, Ізраїлю, Румунії та Литви (по 1).
В цьому аспекті можна говорити, що показники змінилися за рахунок припинення видворення з РФ та до РФ. Адже у 2021 році було екстрадовано в Україну 45 громадян. В тому числі 22 з Росії. Іноземним державам було видано 78 осіб (16 – до Росії)”, - розповідає адвокат, заслужений юрист України Володимир Богатир.
Загалом у четвірку країн ЄС, які набільш активно співпрацювали с Україною увійшли:Німеччина, Чехія, Польща та Молдова.
“В цей же період українські адвокати успішно оскаржували розшукові запити РФ щодо політиків та бізнесменів, які виїхали до ЄС, так і щодо громадян України у зв’язку з політичними мотивами та поглядами.
Також необхідно зазначити, що на процес екстрадиції з країн ЄС до України під час дії режиму воєнного стану суттєво вплинула Директива ЄС про введення тимчасового захисту та її продовження, що забезпечує колективний захист переміщених осіб, а також поширює на таких осіб гарантії передбачені як Директивою ЄС Про статус біженців 2004 року, так і Конвенцією ООН Про статус біженців 1951 року”, - повідомив Володимир Богатир.
За його словами, при розгляді європейськими судами питання про екстрадицію в Україну прямо впливають також і заяви України про відступлення від виконання гарантій та зобов’язань передбачених як Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Ці відступлення виникли внаслідок дії режиму воєнного стану і змін внесений Кримінального процесуального кодексу України.
“Інтенсивність взаємодії іноземних країн з Україною впала, хоча ключові напрями залишилися майже тими самими. Досить суттєво (у 6,8 раза) впала кількість осіб виявлених та затриманих на території України, які розшукувались правоохоронними органами іноземних держав з метою арешту та екстрадиції. Це можна пояснити як ускладненням роботи через воєнні дії, так і зменшенням території, підконтрольної українській владі”, - підсумував Володимир Богатир.