21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.Європейське агентство з питань притулку (EUAA) нещодавно оприлюднило дані щодо тенденцій надання притулку в країнах Європейського Союзу за першу половину 2024 року. Ці дані відображають динаміку міграційних процесів та ефективність політики ЄС у сфері притулку.
Ключові показники
Загальна кількість заяв
У першій половині 2024 року до країн ЄС надійшло близько 450,000 заяв про надання притулку. Це на 15% більше, ніж за аналогічний період 2023 року.
Країни походження заявників
- Сирія: 20% від загальної кількості заяв
- Афганістан: 15%
- Венесуела: 10%
- Колумбія: 8%
- Україна: 7%
Країни призначення
- Німеччина: 25% всіх заяв
- Франція: 15%
- Іспанія: 12%
- Італія: 10%
- Австрія: 8%
Аналіз тенденцій
Зростання кількості заяв
Збільшення кількості заяв на 15% порівняно з попереднім роком може бути пов'язане з:
- Погіршенням ситуації в країнах походження
- Послабленням обмежень на переміщення, пов'язаних з COVID-19
- Зміною міграційної політики деяких країн ЄС
Зміни в складі заявників
- Збільшення частки заявників з Венесуели та Колумбії свідчить про зростання міграції з Латинської Америки
- Кількість українських заявників зменшилася порівняно з 2022-2023 роками, що може вказувати на стабілізацію ситуації в Україні
Навантаження на країни ЄС
- Німеччина залишається основною країною призначення, приймаючи чверть всіх заяв
- Іспанія піднялася на третє місце за кількістю заяв, що може бути пов'язано зі збільшенням міграції з Латинської Америки
Рівень визнання
Загальний рівень визнання (надання статусу біженця або додаткового захисту) склав 40%, що на 5% нижче, ніж у 2023 році.
-
Найвищий рівень визнання:
- Сирія: 85%
- Афганістан: 75%
- Україна: 70%
-
Найнижчий рівень визнання:
- Грузія: 5%
- Молдова: 8%
- Нігерія: 10%
Виклики та перспективи
Зростання навантаження на системи притулку країн ЄС вимагає додаткових ресурсів та оптимізації процесів розгляду заяв.
Збільшення міграції з Латинської Америки потребує адаптації політики інтеграції до нових культурних контекстів.
Зниження рівня визнання може свідчити про посилення критеріїв оцінки заяв або зміну ситуації в країнах походження.
Висновки
Міграційний тиск на ЄС продовжує зростати, що вимагає подальшого вдосконалення спільної європейської системи притулку.
Географія країн походження заявників розширюється, що створює нові виклики для інтеграційної політики ЄС.
Різниця в рівнях визнання між країнами походження залишається значною, що може вказувати на необхідність гармонізації підходів до оцінки заяв про притулок в різних країнах ЄС.
Ці дані демонструють динамічний характер міграційних процесів у Європі та підкреслюють важливість постійного моніторингу та адаптації політики у сфері притулку.