
Автор: Володимир БОГАТИР, адвокат
Питання приватизації землі є чи не найактуальнішим питанням сьогодення. Багато сказано про доцільність та недоцільність самої приватизації, тож спробуємо розібратися в питанні з точки зору готовності держави до цього процесу.
Конституція України визначає, що земля є основним національним багатством і власністю українського народу.
За даними, наданими Держгеокадастром, станом на початок 2021 року до Державного земельного кадастру внесено 21,1 млн земельних ділянок площею 40,3 млн га, що становить 66,7 % від загальної площі України. При цьому, незважаючи на виділення десятків мільйонів гривень бюджетних коштів і заяви керівництва держави про проведення інвентаризації земель як один із пріоритетів, у 2020 році внесено було лише 1,5 млн земельних ділянок площею 1,6 млн гектарів. Невідомо також, чи повернули землю, про яку керівництво Держгеокадастру заявляло як про вкрадену попередниками.
Інша конституційна норма передбачає, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є земля та природні ресурси, що є у власності територіальних громад, а від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Вочевидь, питання передання земель до ОТГ далеке від завершення.
Тобто держава готова до приватизації землі лише на 66 %!?
Без сумніву, така практика влаштовує Президента України, про що можна зробити висновок з огляду на стрімкий злет кар’єрними щаблями Романа Лещенка, який був відповідальним за це питання у 2020 році, зокрема:
- 07.03.2019 року, за даними НАЗК, він зробив внесок до виборчого фонду кандидата в Президенти України Зеленського Володимира Олександровича у розмірі 1 600 000 грн;
- 01.10.2019 року був призначений уповноваженим Президента України з земельних питань;
- 10.06.2020 року був призначений головою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру;
- 17.12.2020 року був призначений міністром аграрної політики та продовольства України.
Тож фактично за провал заходів щодо проведення державної інвентаризації земель у 2020 році вже нема з кого питати, оскільки відбулось підвищення.
Питання етичності, ознак узурпації та політичної корупції в оточенні Президента України ми залишимо для правоохоронців наступних каденцій, які мають проаналізувати, чи є змова та порушення принципу розподілу влад під час призначення на керівні посади в центральних органах виконавчої влади уповноваженого Президента України з земельних питань. Політична монолітність та фактична відсутність однопартійної системи стримування та противаг вимкнула всі законодавчо закріплені запобіжники, а тому це питання не цікавить, до прикладу, Офіс Генерального прокурора.
Невідомо також, чи зможе в умовах наявної конституційної кризи Конституційний Суд України розглянути справу щодо можливості та умов обігу земель сільськогосподарського призначення.
За фактичного зубожіння населення внаслідок лібертаріанської політики слуг народу ніхто не може забезпечити захист прав кожного громадянина, гарантованих Конституцією.
Держава не тільки не спроможна забезпечити захист прав усіх власників землі та соціальну спрямованість економіки, а й фактично не готова до земельної реформи, проведення якої зашкодить економічній безпеці України.
https://pravo.ua/

21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.