Причина краху українських реформ полягає у тому, що самі можновладці, які їх організують та втілюють у життя (або роблять вигляд, що втілюють), не вважають за необхідне жити за новими правилами. Ідеально виписані закони через їх невиконання часто залишаються зіпсованим папером.

Візьмемо до прикладу диджиталізацію – одну із небагатьох дійсно успішних реформ, що зачепила усі сфери життя країни. Бо маленькі іконки додатка державного сервісу «Дія» у мільйонах смартфонів громадян фактично вже перетворилися на величезну ікону Мінцифри, що не лише виправдовує існування цього відомства, але й оберігає працю і заробіток інших урядовців.

У бік цифри поступово дрейфує і судочинство, з реформування якого починає своє правління кожен керівник. Попри технічні та організаційні складнощі, в Україні зрештою запустили Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ЄСІТС). Вона включає кілька корисних модулів, що мають забезпечити автоматизацію процесів діяльності судів, органів та установ у системі правосуддя.

Так, рік тому (з 5 жовтня) почала офіційно функціонувати її ключова підсистема «Електронний суд», яка дає змогу обмінюватися процесуальними документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, органами та установами системи правосуддя, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу.

Фактично, зареєструвавшись в електронному кабінеті системи (достатньо вказати ПІБ, дату народження, номер контактного телефону, електронну адресу, а також засвідчити дані кваліфікованим електронним підписом), особа може подавати позови та клопотання, отримувати повістки на засідання, відстежувати рух та стан розгляду справ, сплачувати судовий збір, брати участь у засідання в режимі відеоконференцзв'язку. Зручно, дешево та швидко!

І, якщо для пересічних громадян реєстрація в ЄСІТС є правом, що відкриває нові можливості, то для державного та комунального сектору, а також професій, наближених до суду, диджиталізація була визнана обов’язковою.

Зокрема, згідно з вимогами ч. 6 ст. 6 ГПК, ч. 6 ст. 18 КАС, п. ч.6 ст. 14 ЦПК адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», мають реєструвати офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов’язковому порядку.

Згідно з п. 5.8. Положення про порядок функціонування  окремих підсистем (модулів) системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, офіційна електронна адреса – це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Тож ми вирішили поцікавитися офіційними адресами державних органів і виявили, що самого Кабміну у цій системі немає. Тобто суб’єкт права, який активно впроваджує реформу, на практиці ігнорує її плоди, даючи іншим приклад правового нігілізму!

Щобільше, у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості про Кабінет Міністрів України як юридичну особу. Тобто, такого суб’єкта права і відносин як Кабмін в українському правовому полі не існує. Як так може бути, зважаючи на положення ст. 170 Цивільного кодексу, згідно із якими держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом?

Втім, у Мін’юсті не вбачають у цьому якихось проблем. Згідно відповіді чиновників, Уряд є вищим органом, що здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

А от забезпечення діяльності Кабінету Міністрів (відповідно до його регламенту) покладене на постійно діючий орган – секретаріат. І вже останній відповідно до Положення є юридичною особою.

Але в ЄДР немає й Секретаріату Кабінету Міністрів України! Там можна знайти лише його Господарсько-фінансовий департамент, з яким на практиці вимушені судитися працівники секретаріату.

На відсутність реєстрації та відповідного коду посилається навіть Верховний Суд (див. напр. ухвалу у справі №640/4118/20), хоча це ставить під питання легітимність вищого органу виконавчої влади.

Як же так могло статися? Річ у тім, що з радянських часів ідентифікаційні коди підприємствам і організаціям надавалися за системою ведення Загальносоюзного класифікатора підприємств та організацій (ЗКПО).

На початку 1990-х облік юридичних осіб почав вестися у Державному реєстрі звітних (статистичних) одиниць, який забезпечували органи державної статистики. Так, згідно з п. 2 постанови Кабміну від 14.07.93 № 538 «Про державний реєстр звітних (статистичних) одиниць» всі господарюючі суб’єкти були зобов’язані до 1 жовтня 1993 року подати органу статистики заповнену реєстраційну картку для включення в реєстр даних.

У 1996 році на основі ДРЗОУ було створено Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (постанова Кабміну від 22.01.1996 № 118), до якого було перенесено інформаційний фонд попереднього реєстру зі збереженням ідентифікаційних кодів суб’єктів.

Згідно з чинним Положенням про ЄДРПОУ, підставою для внесення або виключення даних щодо суб’єктів є надходження з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) до органу державної статистики інформації про вчинення реєстраційних дій, передбачених профільним Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

І, як нам нещодавно відповіли у Державній службі статистики України, «cуб’єкт із ідентифікаційним кодом 00031101 і найменуванням «Кабінет Міністрів України» перебував на обліку в ЗКПО. Із 1993 року відомості про цей суб’єкт до ДРЗОУ та в подальшому до ЄДРПОУ не надходили». Тож виходить, що Кабмін, як суб’єкт правовідносин, зник з правового поля ще у далекому 1993 році…

Дивним є й те, що код у Кабінету Міністрів є, але в Реєстрі його немає. А от у Верховної Ради немає коду й відсутня вона в Реєстрі. Такий правовий стан Уряду, як вищого органу виконавчої влади в Україні та парламенту, як єдиного законодавчого органу влади – свідчить про системний безлад і хаос самої структури влади.

Невже такий примарний статус дає значні переваги?...

https://yur-gazeta.com