21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.Щоби подолати різницю у правових системах, мовні бар’єри, а також розбіжності в організації діяльності правоохоронних органів держав світу, кожна країна – член Інтерполу створює своє національне центральне бюро, яке координує міжнародне поліцейське співробітництво всередині країни. Одним з основних напрямів кожного НЦБ є супроводження кримінальних розслідувань за запитами партнерів.
Функції НЦБ в Україні покладено на Нацполіцію. Окремо визначений підрозділ (робочий апарат) відповідальний за:
- обмін відкритою та оперативно-розшуковою інформацією у межах Інтерполу;
- обмін запитами та відомостями про злочини і злочинців, розшукуваних осіб, предмети, документи, здійснення нагляду за особами, які підозрюються у скоєнні злочинів тощо;
- формування банку даних про злочини і злочинців, розшукуваних осіб, предмети і документи;
- сприяння представникам правоохоронних органів – партнерів, яким в Україні необхідно провести оперативно-розшукові та інші заходи.
Для цього Укрбюро отримує інформацію від правоохоронних органів, центральних і місцевих органів державної виконавчої влади України з питань, що входять до його компетенції, а також надає їм отриману за лінією Інтерполу інформацію.
Отже, оскільки за законом здійснювати ОРД та проводити розслідування можуть лише визначені державні правоохоронні органи України, робочий апарат НЦБ є фактично тим хабом, через який держави світу (які, звісно, є членами Інтерполу) проводять свою роботу на території України в частині забезпечення кримінальних проваджень.
Що саме становить предмет взаємодії можна зрозуміти зі звітів про результати діяльності НЦБ. Вони на вимогу законодавства готуються щороку головою Національної поліції. Ми запитали таку інформацію, і її за останні роки надав департамент міжнародного поліцейського співробітництва МВС.
Так, у 2021 році за запитами іноземних країн, зокрема, було проведено таку роботу:
- ідентифіковано 2719 осіб;
- перевірено 307 ДНК-профілів;
- перевірено 1004 дактилокарт осіб (відбитків пальців);
- відпрацьовано 726 повідомлень Держприкордонслужби України стосовно спрацювання банку даних Інтерполу щодо викрадених/втрачених проїзних документів;
- проведено перевірку 1983 осіб за обліками Держприкордонслужби України;
- перевірено 405 суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- надано допомогу в проведенні депортації (транзитом через Україну) 19 осіб.
Також за дорученням Міністерства юстиції України організовано приймання 112 засуджених громадян України для подальшого відбування покарання на території нашої держави:
- з росії – 108 засуджених осіб;
- з білорусі – 3;
- зі Словаччини – 1.
У зворотному напрямку потік значно менший. За весь рік було передано лише двох засуджених осіб. Обидва – до російської федерації. Цікаво, що таке співвідношення «імпорту» з «експортом» мало місце і у 2020 році.
Також окремим напрямом взаємодії правоохоронних органів є встановлення осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, з метою їх затримання та подальшої екстрадиції. Ми вже докладно розглядали це питання та називали найбільш активних партнерів за останні роки.
Окремо наводимо перелік держав, які є досить популярними серед осіб, що переховуються, і видача з яких ускладнена чи неможлива з різних причин. До них традиційно відносять США, Велику Британію, Ізраїль, Об’єднані Арабські Емірати, Туреччину, Катар. Участь цих країн в Інтерполі покладає на ці країни однакові обов’язки щодо взаємодії національних центральних бюро, як і на будь-яку іншу державу-члена. За даними департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, тут також відбувається взаємовигідна співпраця. Хоча і не в такому обсязі, як із сусідніми країнами.
