Нещодавно НАБУ і САП представили результати діяльності за півріччя як історію успіху: резонансні викриття, десятки справ і мільярди гривень "економічного ефекту". Та чи дає обраний формат змогу оцінити їхню реальну роботу? Спробуємо розібратися.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.
Ліквідація банку не означає, що всі його борги погашаються виключно за встановленою законом черговістю. Деякі витрати, без яких неможливі управління активами, їх збереження чи реалізація, можуть оплачуватися поза нею. Але де проходить межа між звичайною кредиторською вимогою і витратою, необхідною для ліквідації, та чим контрагент має довести право на пріоритетну оплату? 
Судова система залишається недофінансованою, працює з відчутним кадровим дефіцитом і має невирішені соціальні питання. Водночас надходження від судового збору перевищилиплан, а серед майбутніх пріоритетів з’являються рішення з використанням штучного інтелектуЗ 6 по 14 червня Міжнародний суд ООН проведе публічні слухання у справі України проти Росії, що стосується застосування Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.
Слухання відбудуться у Палаці миру в Гаазі, повідомляється на офіційному сайті суду, передає «Закон і Бізнес».
Нагадаємо, 16 січня 2017 року Україна подала заяву про порушення справи проти Російської Федерації щодо ймовірних порушень згаданих конвенцій.
Зокрема, Україна стверджує, що РФ з 2014 року порушує свої зобов'язання, оскільки ініціювала та підтримує збройне повстання проти української влади на сході України, а також створила атмосферу насильства та залякування національних меншин в Автономній Республіці Крим.
Україна просить Суд визнати факт порушення РФ своїх зобов'язань за Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, зобов'язати її виконати ці зобов'язання та відшкодувати шкоду, заподіяну Україні.
19 квітня 2017 року Суд ухвалив рішення про застосування тимчасових заходів. Серед іншого, РФ мала:
а) утримуватися від обмежень кримськотатарської громади мати свої представницькі інститути, включаючи Меджліс;
б) забезпечити доступність освіти українською мовою.
8 листопада 2019 року Суд виніс рішення щодо попередніх заперечень проти юрисдикції Суду та прийнятності заяви, поданих Російською Федерацією. Суд дійшов висновку, що він має юрисдикцію розглядати скарги, подані Україною на підставі конвенцій, і відхилив заперечення РФ. Письмове провадження у справі було завершене 19 січня 2023 року у зв’язку із поданням Російською Федерацією відзиву на позов.
На боці української сторони спору, крім представників уряду, Міністерства закордонних справ, Служби безпеки та інших державних службовців, також чимало закордонних консультантів, науковців та адвокатів з міжнародної юридичної фірми Covington & Burling LLP. Росію захищає також чималий список чиновників. З юридичної сторони підтримку надає національне адвокатське бюро «Іванян та партнери».
«У зв’язку із цією справою виникає комплекс питань, переважно пов’язаних із відповідачем у цій справі, - говорить заслужений юрист України, адвокат Володимир Богатир. – По-перше, чи буде далі брати участь у цьому процесі Російська Федерація. По-друге, що є найголовнішим: як буде приводитися у виконання рішення суду. Зважаючи, що РФ напевно не визнає це рішення, друге питання фактично переводиться у площину «за рахунок чого» виконуватиметься майбутнє рішення. Рада Безпеки ООН, яка мала б стати гарантом забезпечення виконання рішення вочевидь буде заблокована».
В.Богатир також убачає інтерес у цій справі в тому, що рішення може стати певною мірою прецедентним для інших міжнародних процесів та позовів, в тому числі, у Європейському суді з прав людини, Міжнародному кримінальному суді, Міжнародному трибуналі з морського права, арбітражних трибуналах та навіть інвестиційних арбітражах. «Позиція Міжнародного суду ООН може стати юридичною основою для кваліфікації дій у подібних справах, причому не лише у спорах між Росією та Україною» – вважає адвокат.
Довідково: Міжнародний суд ООН є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Він був заснований Статутом ООН у червні 1945 року і розпочав свою діяльність у квітні 1946 року. Суд складається з 15 суддів, які обираються на дев'ятирічний термін Генеральною Асамблеєю та Радою Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Резиденція Суду знаходиться в Палаці миру в Гаазі (Нідерланди). Суд виконує подвійну роль: по-перше, вирішує спори, передані йому державами (рішення мають обов'язкову силу і не підлягають оскарженню сторонами); по-друге, надає консультативні висновки з правових питань, переданих йому уповноваженими органами та установами системи Організації Об'єднаних Націй.
https://zib.com.ua