21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.У 2023 році в закладах ДКВС України зафіксовано 7928 хворих на гепатит C, що втричі більше, ніж у 2022. Водночас спостерігається зниження випадків ВІЛ/СНІДу та туберкульозу серед ув'язнених.
У 2023 році в закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України було зафіксовано 7928 хворих на вірусний гепатит C. Це втричі більше показника попереднього року. Про це УНН, посилаючись на дані отримані від Міністерства юстиції, розповів адвокат, заслужений юрист України Володимир Богатир.
СНІД - униз, гепатит - уверх
"Нещодавно, на наш запит, Міністерство юстиції, якому підпорядкована Державна кримінально-виконавча служба України надало дані щодо захворюваності засуджених на вірус імунодефіциту людини (ВІЛ/СНІД), туберкульоз та вірусний гепатит C.
Звертає увагу той факт, що інформації до 2016 року там немає. Свою "коротку пам’ять" вони пояснили тим, що закладом охорони здоров’я, що проводить господарську діяльність з медичної практики та забезпечує виконання завдань ДКВС із надання медичних послуг засудженим, особам, узятим під варту, та військовополоненим є державна установа "Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України". Ця установа була створена відповідно до розпорядження Кабміну №684-р від 13 вересня 2017 року. І вона не є правонаступником прав або обов’язків будь-яких організацій", - розповів Богатир.
Починаючи з 2017 року показники ВІЛ (інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини, характеризується прогресуючою дисфункцією імунної, нервової, лімфатичної та інших систем організму. Інфекція відноситься до невиліковних хвороб і разі відсутності ефективної терапії, закінчується смертю хворого) залишаються майже незмінними та коливаються в районі 3700 осіб. При цьому кількість осіб з діагнозом СНІД (комплекс захворювань, які розвиваються внаслідок руйнування імунної системи вірусом ВІЛ) поступово зменшується: з 1183 випадків у 2019 році до 757 - у 2023-му (тобто, на 36%).
За сім років спостережень зменшилася кількість хворих на туберкульоз (інфекційне захворювання з хронічним перебігом, спричинене мікобактеріями. Найчастіше патологічний процес зосереджується в легенях). З 855 випадків, зафіксованих у 2017 році до 456 - у 2023-му. Суттєве зниження показників спостерігається між 2021 і 2022 роками (майже на третину).
"Це можна пов’язати із повномасштабним вторгненням, втратою контролю над частиною територій, а відтак - і над частиною установ виконання покарань", - припускає юрист.
Водночас, як зазначає Богатир, в цьому контексті суперечливими є показники захворювання на гепатит C (захворювання печінки, зумовлене вірусом гепатиту С, який може спричиняти як гостру, так і хронічну інфекцію. Інфікування вірусом гепатиту С відбувається внаслідок контакту з інфікованою кров’ю під час вживання наркотиків ін’єкційно, здійснення інвазивних медичних маніпуляцій, переливання крові та її компонентів).
"Загальновідомо, що поширення наркотиків в місцях несвободи - одна із небезпечніших проблем. Мін’юст також проінформував, що обстеження на вірусний гепатит С у 2017-2018 роках взагалі не проводилось у зв’язку з відсутністю швидких тестів", - каже він.
Після початку повномасштабного вторгнення кількість хворих зросла більше ніж у п’ять разів: 2021 рік - 1472 особи; 2022 рік - 2614 особи; 2023 рік - 7928 осіб. Тобто, лише за один звітний рік поширення гепатиту C збільшилося утричі!
"Якими будуть показники 2024 року - залишається лише здогадуватися.
Виявлена тенденція вказує на повний провал Мін'юстом реформування пенітенціарної системи та загрозливий ріст поширення соціально небезпечних захворювань серед засуджених та осіб, взятих під варту", - додав юрист.
Гарантії здоров’я
Нагадаємо, засуджені, як і звичайні громадяни, мають право на охорону здоров'я в обсязі, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров'я. Щоправда, за винятком деяких обмежень, які також передбачені на рівні закону.
Охорона здоров'я у місцях несвободи забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. У будь-якому випадку засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти.
Відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу, стосовно засуджених, які мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, органами та установами виконання покарань здійснюється лікування. І якщо буде встановлено, що людина захворіла на таку хворобу та відмовляється від лікування, до неї через суд може бути застосоване примусове лікування.
"Так, наприклад, утримання осіб, хворих на туберкульоз, проводиться в окремих приміщеннях від інших ув’язнених. У місцях позбавлення волі організовуються необхідні лікувально-профілактичні заклади, а для лікування засуджених, які хворіють на активну форму туберкульозу, - заклади на правах лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні ізолятори.
Порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної допомоги, організації та проведення санітарного нагляду визначається міністерствами юстиції й охорони здоров’я.
Також засуджений має право звертатися за консультацією і лікуванням до закладів охорони здоров'я, що мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України, які надають платні медичні послуги та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюється засудженим або його рідними та близькими за власні кошти. Консультування та амбулаторне лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах колоній за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини", - пояснив юрист.
У разі необхідності лікування в умовах стаціонару засуджений має право отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за особисті кошти чи кошти рідних та близьких, у зазначених закладах охорони здоров'я. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок.
"Отже, державою визначено певні гарантії та механізм їх реалізації. Втім, стан здоров’я людей в українських місцях несвободи завжди викликав питання", - резюмував Богатир.