Нещодавно НАБУ і САП представили результати діяльності за півріччя як історію успіху: резонансні викриття, десятки справ і мільярди гривень "економічного ефекту". Та чи дає обраний формат змогу оцінити їхню реальну роботу? Спробуємо розібратися.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.
Ліквідація банку не означає, що всі його борги погашаються виключно за встановленою законом черговістю. Деякі витрати, без яких неможливі управління активами, їх збереження чи реалізація, можуть оплачуватися поза нею. Але де проходить межа між звичайною кредиторською вимогою і витратою, необхідною для ліквідації, та чим контрагент має довести право на пріоритетну оплату? 
Судова система залишається недофінансованою, працює з відчутним кадровим дефіцитом і має невирішені соціальні питання. Водночас надходження від судового збору перевищилиплан, а серед майбутніх пріоритетів з’являються рішення з використанням штучного інтелектуЗ 2013 по 2023 рік кількість працюючих суддів в Україні скоротилася на 41,2%. Станом на жовтень цього року в країні працювало 4988 суддів. Наразі кадровий голод складає 29,6%.
Про те як з роками змінювалася кількість суддів в Україні та скільки на сьогоднішній день залишається вільних вакансій спеціально для УНН розповів адвокат, заслужений юрист України Володимир Богатир.
Судові реформи в Україні, серед інших відносних здобутків, мають один абсолютний показник ефективності: кількість служителів Феміди з роками невпинно зменшується. Хоча реформатори поступово знижують граничну кількість посад, судді все одно не встигають їх заповнювати!
Особливості обліку
Такі висновки можна зробити на підставі аналізу статистичних даних, які на запит надала Вища кваліфікаційна комісія суддів.
Нагадаємо, відповідно до п.1 ч.1 ст. 93 Закону "Про судоустрій і статус суддів" саме ВККС веде облік даних про кількість посад суддів у судах, в тому числі вакантних. Оскільки комісія як постійно діючий орган у системі правосуддя України розпочала роботу після набрання чинності ще старим Законом №2453-VI ми поцікавилися даними, починаючи з 2010 року. Але виявилося, що в ВККС є цифри лише з 2012 року. Даних за 2010 та 2011 роки чомусь "не відображено та не задокументовано".
Інформація охоплює такі показники як гранична кількість посад суддів, кількість осіб, призначених (обраних) на посади суддів та кількість вакантних посад суддів.
Для коректного їх сприйняття необхідно розуміти, що дані обліку надавалися за постійним місцем роботи суддів без урахування відомостей про тимчасове переведення окремих із них. А інформація про граничну кількість суддів та кількість вакантних посад враховує визначену граничну кількість суддів, але ігнорує утворені суди, що не розпочали роботу або суди, роботу яких було припинено (тобто підсудність яких визначено іншому суду). Саме цими особливостями можна пояснити, чому наявні вакансії та заповнені посади у сумі не завжди дають визначену граничну кількість суддів в Україні. Цифри наводяться станом на кінець кожного року (крім поточного, де дані наведені на 1 жовтня). Тож розгляньмо їх.
До реформи й після
Гранична кількість посад під час дії старого закону 2010 року трималася на позначці трохи більш як 9 тис. суддів аж до кінця 2016 року, коли вона стала найбільшою (9148). Тут доречно пригадати, що саме у 2016 році почала діяти чергова судова реформа та набрали чинності Закон "Про судоустрій і статус суддів".
Після цього показник плавно зменшувався до часу введення правового режиму воєнного стану. На кінець 2022 року він становив 6483 посади. Наступного року його трохи збільшили.
Як же визначається потреба у суддях? Згідно із ч. 6 ст. 19 Закону "Про судоустрій і статус суддів" кількість суддів у суді (крім Верховного Суду) визначає Вища рада правосуддя з урахуванням консультативного висновку Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України), судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів.
Наприклад, текст рішення ВРП від 24.08.2023 №852/0/15-23 "Про визначення кількості суддів у місцевих та апеляційних судах" вказує на практику проведення нарад за участі членів ВРП, ВККС, представників Ради суддів України, Верховного Суду, ДСА, Національної школи суддів України, на яких обговорюється кадровий голод і нормативи кадрового забезпечення, кількість вакансій, проблеми добору та проведення конкурсів, вивчається статистика, навантаження, а також видатки, визначені у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів.
Якщо виходити з логіки чиновників, то виходить, що потреба у суддях в Україні з 2016 до 2022 року зменшилася аж на 29,1%!
Чому так?
Показники голоду
Тут доречно буде відстежити криву фактичної кількості суддів, а точніше - осіб, призначених (обраних) на посади суддів. І вона має дещо інший вигляд.
З цифр, наданих ВККС видно, що фактична кількість була на досить високому рівні (понад 8 тис.), допоки в Україні після не змінилася влада в 2014 році. Адже у 2013 році ще фіксується зростання кількості призначених (обраних) суддів (з 8223 до 8371) а от наприкінці 2014 року їх стає вже менше - 8062 особи. І далі спостерігається подальше зниження. Найменше їх виявилося у 2023 році - 4920 служителів Феміди (станом на 1 жовтня поточного року їх трохи побільшало). Взагалі з 2013 по 2023 рік кількість працюючих суддів скоротилася на 41,2%! Іншими словами, люди йшли з посад (які не встигали заповнювати) швидше, аніж знижувалася потреба (див. відсоток граничної кількості).
Якщо додатково подивитися на цифри вакансій, можна помітити, що найбільше їх було у реформеному 2016-му (2774). Найменше - за до зміни влади в 2014 році (2013 рік - лише 700 вакансій). Але найбільш цікаво буде поглянути не на абсолютну кількість вакансій, а на їх відсоток крізь роки. І тут можна помітити, що в рік судової реформи, він різко зріс до 30,3% і далі його намагалися тримати плюс мінус на цьому рівні.
Що ж впливало на можливість чи бажання (точніше, на небажання) людей працювати в судовій системі? Зміна влади в 2014 році призвела до політично мотивованих люстрацій, різного роду переслідувань, численних оцінювань та перевірок на доброчесність суддів, що доречно робити під час призначення суддів на посаду, а не з кожною зміно влади. В цей же період "нова" влада створила додаткові проблеми, коли виявилася нездатною забезпечити роботу ВККС. У листопаді 2019 році склад комісії, що відповідає за добір суддів, припинив повноваження через прийняття Верховною Радою Закону від 16.10.2019. Відновити кваліфікаційне оцінювання вдалося лише у листопаді 2023 року.
Станом на 1 жовтня цього року в Україні працювало 4988 суддів (повний список можна переглянути на сайті ВККС). Щоправда, ці цифри досить мінливі. Так, стало відомо, що через два дні Вища рада правосуддя, розглянула і задовольнила ще п’ять заяв про відставку. Тож кількість вакансій знов збільшилася і станом на сьогодні кадровий голод складає 29,6%.