Нещодавно НАБУ і САП представили результати діяльності за півріччя як історію успіху: резонансні викриття, десятки справ і мільярди гривень "економічного ефекту". Та чи дає обраний формат змогу оцінити їхню реальну роботу? Спробуємо розібратися.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.
Ліквідація банку не означає, що всі його борги погашаються виключно за встановленою законом черговістю. Деякі витрати, без яких неможливі управління активами, їх збереження чи реалізація, можуть оплачуватися поза нею. Але де проходить межа між звичайною кредиторською вимогою і витратою, необхідною для ліквідації, та чим контрагент має довести право на пріоритетну оплату? 
Судова система залишається недофінансованою, працює з відчутним кадровим дефіцитом і має невирішені соціальні питання. Водночас надходження від судового збору перевищилиплан, а серед майбутніх пріоритетів з’являються рішення з використанням штучного інтелектуУ 2025 році в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах було зафіксовано 2835 випадків ВІЛ-інфекції, з них 595 — із діагнозом СНІД. Оскільки в місцях несвободи на кінець року утримувалося 34,9 тис. осіб, за грубим підрахунком виходить, що кожен дванадцятий заражений цим страшним вірусом.
Сумними даними про кількість зафіксованих випадків захворюваності поділився Мінʼюст та Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України.
При цьому у 387 осіб було виявлено захворювання на туберкульоз. Вірусний гепатит С підтверджений методом ПЛР у 1340 осіб. Наймасовішими виявилися випадки захворювання на гострі інфекції верхніх дихальних шляхів – їх було зафіксовано 9072. Порівняно з минулим роком кількість хворих зменшилася, втім, як і кількість утримуваних. Виняток становили хворі на гострі інфекції верхніх дихальних шляхів — тут спостерігався приріст на 4,5% (більш докладно дивись інфографіку).
Але суть, звісно, не у "відсотках", а у нагадуванні про стандарти поводження держави з особами в місцях несвободи та про вимоги до організації медичної допомоги.
Кримінально-виконавчий кодекс декларує право засуджених на охорону здоровʼя (ст.8), що забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі повинна організовуватися і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. При цьому обовʼязок дотримання медичних вимог, що забезпечують охорону здоров'я засуджених, покладено на адміністрацію колоній (ст. 116). Окремо держава визначила спеціальні гарантії для ВІЛ-інфікованих, закріплені Законом "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ".
У площині Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ключовою залишається стаття 3. Європейський суд з прав людини суд у справах проти України неодноразово оцінював адекватність медичної допомоги ув'язненим і наслідки її ненадання як елемент нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження. У цьому контексті дані щодо туберкульозу, ВІЛ/СНІД і вірусного гепатиту С мають значення як певний індикатор виконання обов'язку дбати про здоров'я тих осіб, що перебувають під повним контролем держави.
Крім того, такі цифри — зайвий привід подивитися на тему медичної допомоги в місцях несвободи як на процесуальну і доказову. Для захисників у кримінальних провадженнях це напряму пов'язано з питаннями умов тримання, доступу до лікування, можливості фіксувати стан здоров'я та отримувати медичну документацію для суду, зокрема й ЄСПЛ. Бо саме хронічні інфекції та туберкульоз традиційно формують "важкі" кейси, в яких оцінюється своєчасність діагностики, якість терапії та реальність доступу до допомоги.
Зрозуміло, що наведений на початку статті підрахунок слід сприймати як орієнтовний. Показники щодо кількості утримуваних станом на певну дату і випадків захворювань, зафіксованих протягом року, не є прямо зіставними. Але дані цілком достатні, щоб говорити про істотну концентрацію інфекційних ризиків у місцях несвободи України — а отже, про потребу підвищеної уваги держави до виконання гарантій статті 3 Конвенції.