Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.
Як «посилення захисту» може зруйнувати конституційні гарантії
Переважна більшість реформаторських декларацій у кримінально-правовій сфері відкривається посиланням на презумпцію невинуватості та принцип змагальності. Водночас дані Державної судової адміністрації (ДСА) засвідчують, що максима in dubio pro reo в Україні переважно лишається декларативною, а не повсякденною судовою реальністю. З 2008 по 2024 рр. частка осіб, виправданих судами першої інстанції, коливалася поблизу одного відсотка і лиш інколи підіймалася вище цієї позначки. 
Адвокат Володимир Богатир у колонці «Української правди» критикує подекуди декларативне дотримання принципів «презумпції невинуватості» й змагальності в кримінальних процесах, констатуючи глибинну кризу вітчизняної судової системи.
Донской – старое новое лицо Департамента политических преследований ГПУ
19.10.2019 Донской сообщил Громадському, что ГПУ не допустило его к аттестации, т.к. он написал заявление не надлежащего образца (срок подачи был до 15.10.2019).
22.10.2019 Донского уволили, а 24.10.2019 Генпрокурор Рябошапка отменил Приказ о его увольнении и 25.10.2019 его назначили на должность, созданную для него. Напомню, это один из бывших руководителей Департамента политических преследований, возглавляемого ранее Горбатюком, которые не выполняют уже несколько лет более двух десятков решений судов. Заявление об аттестации было им подано только 24.10.2019. При этом в период с 19 по 23 октября Донской публично раздавал интервью о незаконности проведения аттестации, а затем написал, что был в отпуске и не мог подать заявление. Быстро он «продал» принципиальность своего патрона Горбатюка – карьера дороже! Похоже что документы рисовали торопясь и на коленях
Поэтому сегодняшний его отказ выполнять решение суда не вызывает особого удивления. Генпрокуратура уже давно делегитимизирована и не признает решений украинских судов.
Такая вот теневая аттестация отдельных сотрудников реформированной прокуратуры!
.jpg)
.jpg)
.jpg)