Закон визначає ліквідацію банку як обмежену в часі процедуру. Однак на практиці встановлені строки продовжуються настільки, що ліквідація розтягується на десятиліття. 
Антикорупційний контроль системи ТЦК крізь призму результатів перевірок та моніторингу НАЗК
З березня 2022-го по жовтень 2023-го антикорупційний контроль над декларантами ТЦК та СП був законодавчо заморожений. Після відновлення — 36 завершених перевірок, десятки виявлених порушень, задокументовані схеми на мільйони гривень. І жодного судового позову про цивільну конфіскацію за результатами повних перевірок. Ці дані вперше стали публічними завдяки запиту на доступ до публічної інформації.
Державний аудит покликаний виявляти порушення у сфері використання публічних ресурсів. Але якщо щоразу після цього аудиторські матеріали опиняються у слідчого й зникають із публічного доступу, постає питання: чи не стала таємниця досудового розслідування зручним прикриттям для непублічності самого державного контролю?
Десятирічний період системної бездіяльності та свідомого ігнорування імперативних вимог закону щодо щорічної незалежної оцінки ефективності АРМА завершився початком процедури, легітимність якої викликає обґрунтований скептицизм. Незалежну комісію сформовано, і вона (не без допомоги самої АРМА) розпочала аудит. Проаналізуємо очікувані показники та ймовірні правові наслідки аудиту.Українським чиновникам, які вигадують найрізноманітніші приводи, аби лише не відповідати на незручні запити про свою діяльність, слід розуміти, що вже завтра їм доведеться виставляти на загал листування зі свого смартфона. І справа не в обмеженні права на приватне життя (хоча це також відбуватися, але є темою для окремого вивчення), а у тенденції до перегляду поняття «публічна інформація». Про що сьогодні активно говорять у Європі.
Комунікації під секретом
Якісні зрушення у цьому питанні спровокував скандал, що розгорівся навколо доступу до текстових повідомлень президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн при її листуванні на початку 2021 року з генеральним директором транснаціональної фармацевтичної компанії Pfizer Альбертом Бурлою про закупівлі вакцин проти Covid-19.
Посилена увага суспільства до цього питання була викликана публікацією у виданні Financial Times, яке розкопало, що єврочиновник начебто погодилася на ціну в 19,50 євро за дозу, що значно різнилося сумою у 15,50 євро, які ЄС заплатив за перші вакцини, поставлені в кінці грудня 2020 року. Виходило, що Європейський Союз у контрактах на вакцини проти Covid-19 міг переплатити 31 мільярд євро.
Між іншим, це не перший скандал подібного роду. У 2019 році парламентський комітет Німеччини проводив розслідування щодо діяльності з Урсулою фон дер Ляєн на посаді міністра оборони Німеччини. Тоді їй закидали фаворитизм та непрозорість при укладанні оборонних контрактів. І коли
парламентський комітет запросив два її службові мобільні телефони, з'ясувалося, що з одного пристрою було стерто весь вміст.
Цього разу платники податків заслуговували того, щоб їм сказали правду, тож у травні 2021 року журналіст з Брюсселю Олександр Фанта зробив запит до секретаріату ЄК на отримання публічної інформації з проханням надати текстові повідомлення пані Ляєн.
Відповідно до статті 42 Хартії Європейського Союзу про основні права будь-який громадянин Європейського Союзу та будь-яка фізична чи юридична особа, що проживає або має зареєстрований офіс у державі-члені, має право доступу до документів установ, органів, офісів та агентств Європейського Союзу незалежно від їх носія. Відступаючи від лінії оповідання, зазначимо, що Генеральний Секретаріат Європейської Комісії досить часто порушує строки надання відповідей. Для прикладу 10 березня 2022 року Маттео Сівілліні поцікавився інформацією про зустрічі, листування та телефонні дзвінки де обговорювались питання щодо санкцій проти росіян та пов’язаних з ними організацій. Проте відповіді на своє питання італієць досі не отримав попри постійні нагадування.
Наполегливість не допомогла
На запит О.Фанти Європейська Комісія відповіла у липні 2021 року відмовою. Позиція базувалася на короткочасності текстових повідомлень і їх очевидній нездатності містити «важливу інформацію з питань, що стосуються політики, діяльності та рішень Комісії». Їх не вважали «документом, що задовольняє критеріям реєстрації» відповідно до політики Комісії в області ведення документації. Це викликало широку негативну реакцію європейської громадськості.
Європейський омбудсмен Емілі О'рейлі вже у вересні назвала це рішення «неналежним управлінням» і дала комісії час до 26 квітня для відповіді по суті. Тут варто зауважити, що серед базових проблем євро омбудсмен виділяє значні затримки у розгляді інформаційних запитів, необґрунтовані аргументи та вимоги з боку різних інституцій та практику застосування відмінного досвіду з однакових питань з боку різних установ. І
така активна позиція разюче відрізняється від фактично багаторічної бездіяльності у сфері реагування на порушення права на доступ до публічної інформації з боку нашого Уповноваженого ВР з прав людини. Саме тому все частіше лунають пропозиції створення в Україні окремого наглядового органу у сфері доступу до публічної інформації.
Але Європейська Комісія відхилила рекомендацію євро омбудсмена. Не допомогла і петиція, підписана 130 тис. громадянами, з вимогою дотримати правила прозорості ЄС у справі про переговори щодо вакцини. Активісти були переконані, що текстові повідомлення президента ЄК підпадають під дію правил прозорості, що діють в європейських інститутах; мають пролити світло на переговори ЄС про закупівлю вакцини проти Covid-19; посилити правила прозорості та ведення записів ЄС, щоб гарантувати, що вони послідовно застосовуються до сьогоднішніх комунікаційних практик.
Однак, Європейський парламент організував пленарне засідання для обговорення застосування правил ЄС в частині прозорості та адміністративних стандартів з обробки запитів на доступ громадськості на основі регулювання Регламентом 1049/2001. Євродепутати, журналісти та громадськість розраховували, що почують позицію самої Урсули фон дер Ляєн, але та уникла спілкування.
Втім, полеміка таки відбулася. Віцепрезидент Європейської комісії Віра Юрова та парламентарі дійшли згоди про необхідність модернізації наявний правил ЄС щодо публічного доступу до документів. Хоча б тому, що з моменту їх прийняття пройшло понад 20 років, а через технічний прогрес змінилися способи комунікації, способи прийняття рішень. І це робить нинішній режим публічного доступу застарілим і непридатним для використання.
Прозорість понад усе
Європейська практика направлення інформаційних запитів цікава тим, що громадяни питають не лише про кореспонденцію, яку ведуть державні органи з різними підприємствами, компаніями, міжнародними організаціями, а й інформацію про листи та текстові
повідомлення в месенджерах, які використовують чиновники.
Цілком очевидно, що у Європі громадськість зацікавлена в оновленні існуючої системи публічного доступу до документів. І тепер це має бути підкріплено політичною волею всіх інституцій.
А пропозиції Єврокомісії не використовувати додатки для обміну повідомленнями в професійному контексті, усуваючи необхідність вести їх облік, експерти оцінюють як регресивний крок. Адже в сучасних умовах обговорення важливих питань і прийняття рішень за допомогою текстових повідомлень вже стало нормою для всіх державних органів. І тут слід забезпечити безумовну відкритість.
https://zib.com.ua