Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.
Як «посилення захисту» може зруйнувати конституційні гарантії
Переважна більшість реформаторських декларацій у кримінально-правовій сфері відкривається посиланням на презумпцію невинуватості та принцип змагальності. Водночас дані Державної судової адміністрації (ДСА) засвідчують, що максима in dubio pro reo в Україні переважно лишається декларативною, а не повсякденною судовою реальністю. З 2008 по 2024 рр. частка осіб, виправданих судами першої інстанції, коливалася поблизу одного відсотка і лиш інколи підіймалася вище цієї позначки. 
Адвокат Володимир Богатир у колонці «Української правди» критикує подекуди декларативне дотримання принципів «презумпції невинуватості» й змагальності в кримінальних процесах, констатуючи глибинну кризу вітчизняної судової системи.
Юридическое сообщество обсуждает новый шаг в реформировании Министерства юстиции Украины — ликвидации Государственной регистрационной службы Украины и Государственной исполнительной службы Украины. Комментируя специально для «Юридической практики», Владимир Богатырь, Заслуженный юрист Украины, заместитель Министра юстиции Украины в 2007-11 годах, отметил: «Нет необходимости в таких отдельных органах как ГИС и Укргосреестр. Среди шагов, инициированных Министром юстиции, это, пожалуй, первый, который я бы приветствовал. Он свидетельствует о чиновничьей зрелости министра, жаль, что этот процесс несколько затянулся».
По мнению Богатыря, Министерство юстиции должно быть единым органом и реализовать правовую политику государства в рамках своих полномочий. «Нет никаких «эксклюзивных» функций, осуществление которых необходимо выделять в отдельные органы. Совершенно непонятно, зачем было создано большое количество регистрационных служб, которые были разнесены в различные помещения (хотя справедливости ради отмечу, что деятельность регистрационной службы с момента ее создания была достаточно инициативной и уверенной). Все подразделения органов юстиции должны входить в состав управлений юстиции, это позволит существенно сократить бюджетные расходы. Логистика должна предусматривать соединение всех этих служб в единой точке, а центром административного управления должен быть руководитель управления Минюста», — объяснил экс-заместитель Министра юстиции.
Исторически исполнительная служба неоднократно, то входила в состав министерства, то выделялась как отдельный орган, подконтрольный Министерству юстиции, — напоминает Владимир Богатырь, — однако «самостоятельность» приводила зачастую к двоевластию на местах: начальники исполнительных служб показывали в нехорошем смысле слова «гонор» и это всегда негативно отражалась на деятельности органов юстиции в целом. В некоторых случаях доходило до того, что позиция Министра или руководителей министерства нивелировались сотрудниками исполнительной службы. По мнению Владимира Богатыря, Министру необходимо также серьезное внимание обратить на качество кадрового состава на местах и исключить трудоустройство бывших сотрудников милиции в органах юстиции. «Решение является положительным в части политической ответственности Министра за органы, чью деятельность он курирует. Мы все знаем о недостатках в работе регистрационной и особенно исполнительной служб. Очевидно, надо проводить глубокое реформирование всей системы исполнения судебных решений. Уже предпринимаются первые шаги к раскрытию информации в реестрах и усовершенствованию деятельности регистрационной службы. Надеюсь, Министерство юстиции начнет также качественное реформирование, позитивные результаты которого мы увидим в скором времени», — говорит Владимир Богатырь.