Закон визначає ліквідацію банку як обмежену в часі процедуру. Однак на практиці встановлені строки продовжуються настільки, що ліквідація розтягується на десятиліття. 
Антикорупційний контроль системи ТЦК крізь призму результатів перевірок та моніторингу НАЗК
З березня 2022-го по жовтень 2023-го антикорупційний контроль над декларантами ТЦК та СП був законодавчо заморожений. Після відновлення — 36 завершених перевірок, десятки виявлених порушень, задокументовані схеми на мільйони гривень. І жодного судового позову про цивільну конфіскацію за результатами повних перевірок. Ці дані вперше стали публічними завдяки запиту на доступ до публічної інформації.
Державний аудит покликаний виявляти порушення у сфері використання публічних ресурсів. Але якщо щоразу після цього аудиторські матеріали опиняються у слідчого й зникають із публічного доступу, постає питання: чи не стала таємниця досудового розслідування зручним прикриттям для непублічності самого державного контролю?
Десятирічний період системної бездіяльності та свідомого ігнорування імперативних вимог закону щодо щорічної незалежної оцінки ефективності АРМА завершився початком процедури, легітимність якої викликає обґрунтований скептицизм. Незалежну комісію сформовано, і вона (не без допомоги самої АРМА) розпочала аудит. Проаналізуємо очікувані показники та ймовірні правові наслідки аудиту.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 2 червня 2021 року у справі № 640/4158/21 відмовив у задоволенні клопотання Петра Порошенка щодо залучення його як третьої особи у справі про скасування реєстрації ДБР на стороні позивача – Володимира Богатиря.
11 травня представник П. Порошенка подав клопотання про вступ у справу як третя особа на стороні позивача. На обґрунтування вказав, що рішення може вплинути на права та обов’язки, інтереси заявника, оскільки Державне бюро розслідувань систематично звертається із процесуальними документами щодо нього до Печерського районного суду м. Києва – місця розташування органу досудового розслідування, яке позивач у цій справі просить визнати недостовірним.
Суд вирішив, що Порошенко не довів, що судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи, може вплинути на права та обов’язки останнього. Що стосується порушення інших немайнових прав та інтересів заявника, то вказані обставини виходять за межі заявлених позовних вимог та є окремими позовними вимогами у відповідному судовому провадженні.
Нагадаємо, адвокат, керівник адвокатського об’єднання “Богатир та Партнери” Володимир Богатир просить ОАСК скасувати і визнати недійсною державну реєстрацію ДБР, установчі документи і всі зміни в них, а також припинити юридичну особу – Державне бюро розслідувань – шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації Бюро.
16 квітня ОАСК відкрив провадження у цій справі.
“У позовній заяві я зазначив, і докази це підтверджують, що Державне бюро розслідувань ніколи не було розміщено за адресами державної реєстрації, що має ознаки службового підлогу, оскільки було відтворено недостовірну інформацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Припускаю, що це було зроблено з метою штучного визначення підсудності та надання своїм діям начебто ознак законності керівництвом ДБР і підтверджується копіями реєстраційних карток про зміну керівництва та адреси, які підписано Трубою Р.М., Венедиктовою І.В., Соколовим О.В., Сухачовим О.О. та іншими. Секретаріат Кабінету Міністрів України офіційно підтвердив, що ДБР ніколи не було розміщено в Будинку уряду, де було спочатку зареєстровано. А саме ДБР надало в суд інформацію, що балансова вартість приміщення під час його передання на баланс ДБР становила 1 грн. Тож цілком зрозуміло, що це фіктивна адреса.
Нагадаю, що саме експрезидент Порошенко П.О. 12.11.2015, виконуючи повноваження глави держави, підписав Закон України «Про Державне бюро розслідувань» № 794-VIII, після чого Закон набув чинності. Отже, Порошенко П.О. був прямо причетний до створення Державного бюро розслідувань. А 27.11.2017, саме під час його правління, і відбулось внесення недостовірної інформації про місце розташування Державного бюро розслідувань. До речі, сам Порошенко П.О. не мав зауважень до проєкту Закону України «Про Державне бюро розслідувань», не накладав на нього вето, підписав закон як глава держави та не забезпечив його належного виконання, а саме як гарант Конституції України не забезпечив діяльності Державного бюро розслідувань у межах і в спосіб, передбачені Конституцією України та законами України”, – прокоментував ухвалу для “Юридичної практики” Володимир Богатир.