Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.
Як «посилення захисту» може зруйнувати конституційні гарантії
Переважна більшість реформаторських декларацій у кримінально-правовій сфері відкривається посиланням на презумпцію невинуватості та принцип змагальності. Водночас дані Державної судової адміністрації (ДСА) засвідчують, що максима in dubio pro reo в Україні переважно лишається декларативною, а не повсякденною судовою реальністю. З 2008 по 2024 рр. частка осіб, виправданих судами першої інстанції, коливалася поблизу одного відсотка і лиш інколи підіймалася вище цієї позначки. 
Адвокат Володимир Богатир у колонці «Української правди» критикує подекуди декларативне дотримання принципів «презумпції невинуватості» й змагальності в кримінальних процесах, констатуючи глибинну кризу вітчизняної судової системи.Заслуженный юрист Украины Владимир Богатырь в комментарии для KlymenkoTime разъяснил – насколько сильно отличается та Конституция, которую мы имеем сегодня от той, что была принята в 1996 году.
В первую очередь юрист отмечает – тот Основной Закон, о котором идет речь, парламент был вынужден принять под давлением президента Леонида Кучмы, который хотел получить больше полномочий, а иначе всех депутатов ждал бы референдум.
«В 2000-м Президент Леонид Кучма даже смог добиться проведения референдума «по народной инициативе» с целью создания двухпалатного парламента, лишения депутатов неприкосновенности и сокращения их численности до 300. Однако этот сценарий был не допущен Конституционным Судом», — отмечает другой эпизод политической биографии Украины эксперт.
Позднее, в 2004 году, в разгар Оранжевой Революции, Кучма инициировал так называемую «реформу Медведчука», которая распределяла полномочия в пользу премьер-министра. Вероятно, отмечает Богатырь, Кучма рассчитывал переместиться в руководство Кабинета министров или назначить там руководителя.
«При президенте Викторе Ющенко было две неудачные попытки отменить эту реформу, в 2006 году в КСУ обращались народные депутаты от «Нашей Украины», а в 2007 обращались депутаты «БЮТ», которые в разное время таким образом развивали политическое противостояние с премьер-министром Виктором Януковичем. В конце концов в 2010 году Конституционный суд Украины Решением № 20-рп/2010 возобновил действие Конституции Украины в её первозданной редакции от 28 июня 1996 года», — сообщил Богатырь.
В 2014 году для Конституции Украины случились исторические «8 минут», которые повернули историю страны вспять. Речь шла о том, когда, пренебрегая всеми формальностями, парламент возвращает текст Конституции в редакцию «реформы Медведчука» и при этом, осудив судей Конституционного суда при вынесении решения от 2010 года – якобы оно было противозаконным и безосновательным.
«В тот момент лидерам майдана необходимо было срочно изменить конституционный строй и захватить власть, а потому на формальности они просто не обращали внимание. Потому и не обращали они внимание на то, что фактически возвращаются к «реформе Медведчука» с которым самоотверженно боролись и на реформу которого сами же жаловались в КСУ», — подводит итог сказанному Владимир Богатырь.