Закон визначає ліквідацію банку як обмежену в часі процедуру. Однак на практиці встановлені строки продовжуються настільки, що ліквідація розтягується на десятиліття. 
Антикорупційний контроль системи ТЦК крізь призму результатів перевірок та моніторингу НАЗК
З березня 2022-го по жовтень 2023-го антикорупційний контроль над декларантами ТЦК та СП був законодавчо заморожений. Після відновлення — 36 завершених перевірок, десятки виявлених порушень, задокументовані схеми на мільйони гривень. І жодного судового позову про цивільну конфіскацію за результатами повних перевірок. Ці дані вперше стали публічними завдяки запиту на доступ до публічної інформації.
Державний аудит покликаний виявляти порушення у сфері використання публічних ресурсів. Але якщо щоразу після цього аудиторські матеріали опиняються у слідчого й зникають із публічного доступу, постає питання: чи не стала таємниця досудового розслідування зручним прикриттям для непублічності самого державного контролю?
Десятирічний період системної бездіяльності та свідомого ігнорування імперативних вимог закону щодо щорічної незалежної оцінки ефективності АРМА завершився початком процедури, легітимність якої викликає обґрунтований скептицизм. Незалежну комісію сформовано, і вона (не без допомоги самої АРМА) розпочала аудит. Проаналізуємо очікувані показники та ймовірні правові наслідки аудиту.Заслужений юрист України, адвокат Володимир Богатир заявив, що парламент впроваджує законодавство, яке віддаляє євроінтеграцію.
Про це йдеться у статті адвоката на сайті "Закон і бізнес", яка присвячена аналізу реалізації конституційно закріпленого курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі.
Контроверсійним прикладом між задекларованим курсом та якістю законотворчості наводяться положення і практика застосування ухваленого цьогоріч закону 3111-IX щодо вдосконалення процедури виведення з ринку банку в умовах воєнного стану суперечать європейським нормам і можуть стати черговою перешкодою на шляху євроінтеграції України.
Правник нагадує, що ще під час ухвалення цього закону на невідповідності вказували як у Головному науково-експертному управлінні Апарату Верховної Ради, так і в Головному юридичному управлінні парламенту.
Зокрема, йшлося про положення, згідно з якими Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не повинен відшкодовувати кошти, розміщені на вклад у банку особою, до якої застосовано санкції. Також парламентські юристи нарікали на запропоновані норми щодо обов'язкового виведення з ринку системно важливого банку в разі потрапляння у санкційні списки його власників.
У такому випадку особам, що зазнали шкоди або збитків, надавалося право на їх відшкодування виключно за рахунок коштів держав-агресорів. Але запропонувати дієвий механізм парламентарі так і не змогли й заклали лише декларативні норми, що потенційно загрожує інтересам вкладників.
Юристи Верховною Ради чітко вказували, що подібний підхід суперечать статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 5 директиви 2014/49/ЄС Європейського парламенту та Європейської Ради від 16.04.2014 й чисельній практиці ЄСПЛ.
Богатир зазначає, що фактична відсутність правової політики в державі при вилученні майна та ігнорування парламентом рекомендацій юристів щодо необхідності визначення порядку компетенції іноземним, особливо європейським інвесторам — призведе до катастрофічних наслідків у вигляді інвестиційних позовів до України.
Він звертає увагу, що органи виконавчої влади, зокрема ФГВФО, Міністерство фінансів і Національний банк підтримали цей законопроєкт попри те, що він суперечив європейським нормам.
"Тож за суцільної підтримки виконавчої влади народні депутати дозволили собі проігнорувати принципові зауваження щодо проблем з acquis ЄС від своїх науковців і юристів та з другої спроби ухвалили закон", - зазначає кандидат юридичних наук.
НБУ ухвалив рішення про виведення з ринку «СЕНС БАНКу», а ФГВФО - ввела тимчасову адміністрацію.
З правової точки зору ситуація навколо цього банку, на думку адвоката, має колізійний характер, оскільки на момент фактичної експропріації, з одного боку, акції банку перебували під судовим арештом, а з іншого – належали підсанкційному акціонеру, що виглядає як відчуження підсанкційного майна. З іншого боку питання створення, існування й повноважень ФГВФО на даний час є предметом розгляду двох справ в Конституційному Суді України.
Наведений приклад вказує на те, що чинний склад Верховної Ради України під час ухвалення законів свідомо ігнорує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, що підтримується Кабміном та органами виконавчої влади - підкреслює правознавець та звертає увагу, що за системний характер подібних порушень поки ніхто не несе політичної відповідальності.