Нещодавно НАБУ і САП представили результати діяльності за півріччя як історію успіху: резонансні викриття, десятки справ і мільярди гривень "економічного ефекту". Та чи дає обраний формат змогу оцінити їхню реальну роботу? Спробуємо розібратися.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.
Ліквідація банку не означає, що всі його борги погашаються виключно за встановленою законом черговістю. Деякі витрати, без яких неможливі управління активами, їх збереження чи реалізація, можуть оплачуватися поза нею. Але де проходить межа між звичайною кредиторською вимогою і витратою, необхідною для ліквідації, та чим контрагент має довести право на пріоритетну оплату? 
Судова система залишається недофінансованою, працює з відчутним кадровим дефіцитом і має невирішені соціальні питання. Водночас надходження від судового збору перевищилиплан, а серед майбутніх пріоритетів з’являються рішення з використанням штучного інтелектуЗаслужений юрист України, адвокат Володимир Богатир заявив, що парламент впроваджує законодавство, яке віддаляє євроінтеграцію.
Про це йдеться у статті адвоката на сайті "Закон і бізнес", яка присвячена аналізу реалізації конституційно закріпленого курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі.
Контроверсійним прикладом між задекларованим курсом та якістю законотворчості наводяться положення і практика застосування ухваленого цьогоріч закону 3111-IX щодо вдосконалення процедури виведення з ринку банку в умовах воєнного стану суперечать європейським нормам і можуть стати черговою перешкодою на шляху євроінтеграції України.
Правник нагадує, що ще під час ухвалення цього закону на невідповідності вказували як у Головному науково-експертному управлінні Апарату Верховної Ради, так і в Головному юридичному управлінні парламенту.
Зокрема, йшлося про положення, згідно з якими Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не повинен відшкодовувати кошти, розміщені на вклад у банку особою, до якої застосовано санкції. Також парламентські юристи нарікали на запропоновані норми щодо обов'язкового виведення з ринку системно важливого банку в разі потрапляння у санкційні списки його власників.
У такому випадку особам, що зазнали шкоди або збитків, надавалося право на їх відшкодування виключно за рахунок коштів держав-агресорів. Але запропонувати дієвий механізм парламентарі так і не змогли й заклали лише декларативні норми, що потенційно загрожує інтересам вкладників.
Юристи Верховною Ради чітко вказували, що подібний підхід суперечать статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 5 директиви 2014/49/ЄС Європейського парламенту та Європейської Ради від 16.04.2014 й чисельній практиці ЄСПЛ.
Богатир зазначає, що фактична відсутність правової політики в державі при вилученні майна та ігнорування парламентом рекомендацій юристів щодо необхідності визначення порядку компетенції іноземним, особливо європейським інвесторам — призведе до катастрофічних наслідків у вигляді інвестиційних позовів до України.
Він звертає увагу, що органи виконавчої влади, зокрема ФГВФО, Міністерство фінансів і Національний банк підтримали цей законопроєкт попри те, що він суперечив європейським нормам.
"Тож за суцільної підтримки виконавчої влади народні депутати дозволили собі проігнорувати принципові зауваження щодо проблем з acquis ЄС від своїх науковців і юристів та з другої спроби ухвалили закон", - зазначає кандидат юридичних наук.
НБУ ухвалив рішення про виведення з ринку «СЕНС БАНКу», а ФГВФО - ввела тимчасову адміністрацію.
З правової точки зору ситуація навколо цього банку, на думку адвоката, має колізійний характер, оскільки на момент фактичної експропріації, з одного боку, акції банку перебували під судовим арештом, а з іншого – належали підсанкційному акціонеру, що виглядає як відчуження підсанкційного майна. З іншого боку питання створення, існування й повноважень ФГВФО на даний час є предметом розгляду двох справ в Конституційному Суді України.
Наведений приклад вказує на те, що чинний склад Верховної Ради України під час ухвалення законів свідомо ігнорує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, що підтримується Кабміном та органами виконавчої влади - підкреслює правознавець та звертає увагу, що за системний характер подібних порушень поки ніхто не несе політичної відповідальності.