Кримінальне законодавство враховує мету, мотив і спосіб учинення правопорушення, розмір завданої шкоди, кількість співучасників та інші характеристики протиправної поведінки. Водночас мова, якою формується, виражається та реалізується кримінально протиправний умисел, самостійного правового значення не має. Такий підхід видається непослідовним на тлі сформованої практики мовного контролю.
Обґрунтування необхідності прийняття законопроєкту
Протягом останнього року інститут Уповноваженого із захисту державної мови продемонстрував спроможність установлювати мовні характеристики суспільних відносин незалежно від їхньої форми, масштабу та способу документування.
Зокрема, у липні 2026 року Уповноважена оштрафувала вчительку столичного ліцею на 3400 гривень через фрагмент мультфільму, продемонстрований під час заняття в першому класі. Звуковий супровід фрагмента звучав російською мовою. Педагогічна працівниця визнала порушення, а штраф сплатила того самого дня. Окремого нормативного осмислення зазнали шкільні чати, які є частиною освітнього процесу. Оскільки спілкування з питань організації навчання було віднесено до публічної сфери освіти, серед потенційних адресатів відповідних мовних вимог опинилися також батьки учнів.
У вересні представниця Уповноваженої винесла попередження голові ОСББ на Черкащині за використання недержавної мови у Viber-чаті зі співвласниками будинку. Аргумент про приватний характер листування не взято до уваги, оскільки чат використовувався для виконання головою ОСББ своїх обов'язків.
Аналогічний підхід застосовується до суб'єктів господарювання. Під час державного контролю Секретаріат Уповноваженого встановив порушення в Instagram-профілі фахівця, який пропонував послуги нумеролога й таролога. Офіційний сайт фахівця відповідав вимогам закону, однак опис сторінки та більшість дописів було виконано недержавною мовою.
Отже, наявна правозастосовна практика дає підстави зробити такі висновки:
- система здатна ідентифікувати мову не лише людини, а й анімаційного персонажа, та забезпечити належне реагування на його появу в освітньому процесі молодшої школи;
- межа між приватним і публічним спілкуванням у месенджерах може визначатися не місцем перебування співрозмовників, а функціональним призначенням створеної ними групи. При цьому відповідальність не виникає автоматично: потрібно встановити учасників чату, мету його створення, присутність педагогів або адміністрації та зміст комунікації;
- мовні вимоги поширюються, в тому числі, на нетрадиційні способи отримання інформації, зокрема й про майбутнє.
Водночас наявні санкції при цьому можуть виявитися недостатніми. Уповноважена вже підтримала можливість збільшення штрафів у десять разів для системних порушників і сформулювала загальний принцип: особа, яка не дотримується закону, має втрачати право на професійну реалізацію. Адже всі, хто усвідомлює причинно-наслідкові зв'язки та вважає себе homo sapiens, уже зробили вибір на користь державної мови.
Неврегульованим залишається і потребує розширення лише питання застосування мовної відповідальності до осіб, чиї причинно-наслідкові зв'язки досліджуються в межах кримінального провадження.
Проблема, яка потребує законодавчого врегулювання
Необхідність такого розширення підтверджується матеріалами останніх антикорупційних розслідувань.
Під час операції "Мідас" НАБУ і САП задокументували тисячі годин аудіозаписів. За версією слідства, учасники організації впливали на діяльність стратегічних підприємств, отримували неправомірну вигоду та відмивали кошти. У медіа зазначалося, що оприлюднені розмови велися російською мовою.
У справі "Форест Гамп" фігуранти оприлюднених записів, яких слідство пов'язує з діяльністю злочинної організації за участю народних депутатів і посадовців Офісу Президента, також переважно спілкувалися російською.
У вересні 2026 року НАБУ і САП розкрили деталі операції "Карфаген". За версією слідства, створена за участю працівників прокуратури організація систематично отримувала неправомірну вигоду за невтручання в діяльність шахрайських кол-центрів та легалізувала десятки мільйонів гривень. За повідомленнями медіа, більшість зафіксованих розмов також відбувалася російською.
При цьому інформації про мовне реагування на ці епізоди у відкритих джерелах на даний момент немає. Проте Секретаріат Уповноваженого не повідомив про проведення перевірок або застосування заходів реагування щодо відповідних державних службовців.
Дещо інший підхід застосовано після збройного зіткнення між працівниками СБУ та військовослужбовцями ГУР у Києві. ДБР повідомило про підозру працівникові СБУ за частиною другою статті 365 КК та військовослужбовцю ГУР за статтею 348 КК. Після того як на відеозаписах було зафіксовано російськомовне спілкування учасників подій, Уповноважена звернулася до обох відомств із вимогою надати пояснення та ідентифікаційні відомості працівників. Після аналізу матеріалів має бути ухвалено рішення щодо заходів реагування.
Отже, існує нормативний дисбаланс: мову учасників перестрілки можна встановити, тому що вони перебували на службі. Мова осіб, які в приватному приміщенні можуть обговорювати кадрові рішення, державні контракти або неправомірну вигоду, залишається поза сферою контролю, оскільки така розмова формально може вважатися приватною.
Унаслідок цього кримінальне правопорушення здатне виконувати функцію своєрідного мовного сховища: суспільно небезпечний зміст розмови досліджується, а її мовна форма – ні.
Причини недостатньої ефективності чинного механізму
Додатковою проблемою є брак системного обміну інформацією між органами кримінальної юстиції та Уповноваженим із захисту державної мови.
У відповіді на журналістський запит Секретаріат Уповноваженого повідомив, що окремий облік скарг і звернень стосовно конкретних осіб, зокрема державних службовців або фігурантів кримінальних проваджень, не передбачений і не здійснюється. Тому запитувана інформація в Секретаріаті відсутня і не може бути надана.
Відсутність окремого обліку є істотною адміністративною обставиною, однак не усуває можливості реагування. Стаття 56 Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної" дозволяє Уповноваженому ухвалювати рішення про здійснення контролю не лише за скаргою, а й за власною ініціативою. Практика самого офісу підтверджує, що державний контроль може починатися без очікування на звернення конкретного потерпілого.
Спеціалізована антикорупційна прокуратура у відповідь на інший запит повідомила, що її прокурори до мовного омбудсмана не зверталися. САП пояснила, що це не належить до її компетенції та не входить до завдань кримінального провадження. Окремо прокуратура послалася на неможливість надання матеріалів досудового розслідування стороннім особам, якщо це може зашкодити слідству.
Ця позиція відповідає чинному Кримінальному процесуальному кодексу. До завдань кримінального провадження належать захист особи, суспільства та держави, охорона прав учасників провадження, а також забезпечення швидкого, повного й неупередженого розслідування та судового розгляду. Належне мовне оформлення процесу формування кримінально протиправного умислу до цього переліку не входить. Саме тому пропоновані зміни мають доповнити завдання кримінального провадження новою складовою.
Офіс Президента у відповіді на запит щодо колишньої заступниці керівника ОП Ірини Мудрої повідомив лише, що 19 серпня 2026 року її було звільнено з посади відповідно до указу Президента та поданої нею заяви. Мовної оцінки зафіксованих розмов документ не містить.
Таким чином, кожен орган діє в межах власної компетенції. Секретаріат не веде обліку за особами, САП розслідує кримінальне правопорушення, а не його мовний супровід, Офіс Президента повідомляє про кадрове рішення. Саме належне виконання кожним органом окремо визначених функцій призводить до загального результату, за якого встановити мову розмови можливо, а визначити відповідальний за неї орган – ні.
Стан конституційно-правового регулювання
Стаття 10 Конституції України визначає українську мову державною та покладає на державу обов'язок забезпечувати її всебічний розвиток і функціонування. Водночас та сама стаття гарантує вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України.
Водночас конституційна гарантія не означає права використовувати російську як робочу мову державного органу чи мову виконання службових повноважень. Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" установлює, що робочою мовою органів державної влади, державних підприємств та установ є українська. Вона ж застосовується у Збройних Силах, інших військових формуваннях, органах правопорядку, розвідувальних органах та державних органах спеціального призначення з правоохоронними функціями. Водночас дія мовного закону не поширюється на приватне спілкування.
Таким чином, Конституція і закон розрізняють щонайменше три правові режими: державну мову як обов'язкову у визначених публічних сферах, мови національних меншин як об'єкт конституційної гарантії та приватне спілкування, яке перебуває поза сферою мовного контролю.
У 2026 році набрав чинності Закон № 4699-IX, яким законодавець виключив російську з переліку мов, до яких Україна застосовує положення Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. Щоправда, припинення дії спеціального режиму Хартії саме по собі не вилучило згадки про російську мову зі статті 10 Конституції.
Конституційний Суд України у рішенні № 1-р/2021 розʼяснив, що російська мова не має привілейованого становища порівняно з іншими мовами національних меншин. Водночас Суд зазначив, що вільний розвиток, використання і захист усіх таких мов, включно з російською, гарантовано на рівних засадах.
Проте такий підхід не повною мірою узгоджується з практичною пам'яткою Секретаріату Уповноваженого для вчителів, згідно з якою російська мова не включена до переліку мов, які захищаються в Україні, а будь-які апеляції до її правового захисту у школі є "юридично нікчемними". Для відповіді батькам рекомендовано використовувати "метод діалектичного прийому (визнання та розширення)".
Згідно з ним на першому етапі співрозмовникові слід підтвердити, що право на вільний розвиток мов гарантоване Конституцією. На другому – розширити контекст, звернувши увагу на право інших учасників освітнього процесу отримувати інформацію українською. На третьому – підсумувати, що державна мова в школі є не обмеженням, а рівністю та безпекою.
Такий підхід доцільно використати й під час удосконалення кримінального законодавства: спочатку визнати, що приватне спілкування не регулюється мовним законом, а потім розширити контекст настільки, щоб розмова про вчинення злочину перестала вважатися приватною.
Мета і завдання законопроєкту
Метою проєкту Закону "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України (щодо забезпечення мовної визначеності кримінального правопорушення)" є забезпечення однакового підходу до мовної оцінки поведінки учасників освітнього процесу, суб'єктів господарювання, посадових осіб ОСББ, державних службовців та осіб, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження.
Для досягнення цієї мети пропонується:
- усунути необґрунтовану різницю між мовою мультфільму, мовою робочого чату та мовою домовленості про неправомірну вигоду;
- запровадити поняття мовного супроводу кримінального правопорушення;
- забезпечити врахування недержавної мови під час кваліфікації діяння і призначення покарання;
- створити процесуальний механізм участі Уповноваженого із захисту державної мови у кримінальному провадженні;
- налагодити облік кримінальних проваджень, у яких матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовано професійне або службове спілкування недержавною мовою.
Запровадження такого механізму сприятиме реалізації принципу невідворотності мовної відповідальності незалежно від посади особи, розміру неправомірної вигоди, місця проведення розмови та обраного співрозмовниками способу конспірації.
Загальна характеристика та основні положення законопроєкту
Насамперед пропонується доповнити статтю 67 Кримінального кодексу новою обставиною, яка обтяжує покарання: "вчинення кримінального правопорушення з використанням мови держави-агресора під час формування, вираження, реалізації або приховування кримінально протиправного умислу".
Таке формулювання дозволить суду враховувати мову не лише безпосередньо під час учинення діяння, що становить об'єктивну сторону кримінального правопорушення, а й на попередніх і наступних етапах. Зокрема, під час визначення розміру неправомірної вигоди, розподілу ролей між співучасниками, вибору псевдонімів, погодження способів легалізації майна або обговорення заходів конспірації.
Використання недержавної мови не визнаватиметься обставиною, яка обтяжує покарання, якщо воно було необхідне для спілкування з іноземцем, забезпечення перекладу, проведення оперативної комбінації або документування протиправної діяльності іншої особи. Перехід співучасника на державну мову до моменту фактичного одержання неправомірної вигоди може бути врахований судом як щире мовне каяття.
Окремі зміни пропонується внести до статей 191, 209, 255, 364, 368 і 369 КК. Учинення передбачених ними діянь із систематичним використанням мови держави-агресора має визнаватися кваліфікуючою ознакою поряд із повторністю, попередньою змовою групи осіб, особливо великим розміром або вчиненням правопорушення в умовах воєнного стану.
Розділ XVII Кримінального кодексу доцільно доповнити статтею 369-4 "Мовний супровід корупційного кримінального правопорушення". Під мовним супроводом слід розуміти пропозицію, обіцянку, прохання, погодження, прийняття або передачу неправомірної вигоди мовою держави-агресора, а також використання такої мови для позначення учасників схеми, сум коштів, способів їх передачі чи приховування.
Кваліфікуючими ознаками пропонується визначити вчинення відповідних дій службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, групою осіб, повторно або з використанням псевдонімів іншомовного походження.
Водночас запровадження окремої кримінальної відповідальності за будь-яке спілкування російською мовою на цьому етапі видається передчасним. З міркувань пропорційності та законодавчої економії достатньо обмежитися випадками, коли недержавна мова перебуває у стійкому функціональному зв'язку з кримінально протиправною діяльністю.
До Кримінального процесуального кодексу пропонується включити нову статтю 36-1 "Уповноважений із захисту державної мови у кримінальному провадженні". Уповноважений набуватиме статусу спеціального учасника провадження з питань мовної відповідності та діятиме поряд із прокурором, не втручаючись у процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.
Уповноваженому слід надати право отримувати мовні витяги з матеріалів НСРД, порушувати перед прокурором питання про ідентифікацію голосів, ініціювати лінгвістичну та фоноскопічну експертизи, надавати висновок щодо наявності недержавномовного умислу та оскаржувати судове рішення в частині неврахування мовного супроводу кримінального правопорушення.
Щоб не допустити розголошення таємниці досудового розслідування, прокурор передаватиме не повний запис, а засвідчений мовний витяг. У ньому зазначатимуться дата і тривалість розмови, процесуальний статус співрозмовників, використана мова, кількість переходів на державну мову та наявність у висловлюваннях ознак мовного рецидиву.
Якщо відповідний запис уже було оприлюднено самим органом досудового розслідування, мовний витяг має надсилатися Уповноваженому автоматично. Окреме звернення громадянина в такому разі не вимагатиметься.
Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація законопроєкту не потребуватиме додаткових видатків із Державного бюджету України.
Аудіозаписи відповідних розмов уже виготовляються органами досудового розслідування під час проведення НСРД, а їхні стенограми долучаються до матеріалів кримінальних проваджень. Визначення мови спілкування не вимагатиме повторного втручання у приватність, проведення додаткових обшуків або придбання окремого обладнання.
Підготовка мовних витягів здійснюватиметься прокурорами в межах чинної штатної чисельності. Для попереднього виявлення недержавномовних фрагментів можуть використовуватися наявні системи автоматичного розпізнавання мовлення. Остаточний висновок надаватиметься Уповноваженим після опрацювання матеріалів та отримання ідентифікаційних відомостей.
Збільшення навантаження на Секретаріат компенсуватиметься скороченням часу, необхідного для самостійного моніторингу відкритих джерел, оскільки органи досудового розслідування надаватимуть уже відібрані записи з високим ступенем суспільної значущості.
Запобігання корупції та прогноз наслідків
Законопроєкт не містить корупціогенних факторів. Навпаки, він спрямований на усунення ситуації, за якої мовні порушення осіб, які можуть бути причетними до корупційних правопорушень, залишаються менш помітними, ніж аналогічні порушення пересічних громадян та посадових осіб суб'єктів господарювання.
Основними показниками ефективності акта стануть кількість складених мовних витягів із матеріалів НСРД, кількість установлених випадків недержавномовного формування кримінального умислу, кількість висновків Уповноваженого та частка судових рішень, у яких мовний супровід було враховано під час призначення покарання.
Прийняття законопроєкту забезпечить рівність усіх перед мовним законом, підвищить дисципліну державних службовців, сприятиме переходу організованої злочинності на українську мову та створить додаткові умови для деколонізації корупційного середовища.
* * *
Застереження. Цей матеріал є художньо-публіцистичним твором у жанрі правової сатири, в якому форму пояснювальної записки до проєкту закону використано як художній прийом. Він не є законопроєктом, пояснювальною запискою чи юридичною рекомендацією. Автор переконаний, що читач розпізнає закладений у тексті абсурд, і сподівається, що жоден із суб'єктів права законодавчої ініціативи не сприйме ці пропозиції як перспективну законодавчу концепцію.