Нещодавно НАБУ і САП представили результати діяльності за півріччя як історію успіху: резонансні викриття, десятки справ і мільярди гривень "економічного ефекту". Та чи дає обраний формат змогу оцінити їхню реальну роботу? Спробуємо розібратися.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.
Ліквідація банку не означає, що всі його борги погашаються виключно за встановленою законом черговістю. Деякі витрати, без яких неможливі управління активами, їх збереження чи реалізація, можуть оплачуватися поза нею. Але де проходить межа між звичайною кредиторською вимогою і витратою, необхідною для ліквідації, та чим контрагент має довести право на пріоритетну оплату? 
Судова система залишається недофінансованою, працює з відчутним кадровим дефіцитом і має невирішені соціальні питання. Водночас надходження від судового збору перевищилиплан, а серед майбутніх пріоритетів з’являються рішення з використанням штучного інтелектуВсі паперові документи Президента України та Офісу Президента України, які зберігаються у секторі опрацювання та зберігання документів, законсервовано до закінчення воєнного стану.
Про це повідомили в Департаменті з питань звернень громадян ОГП (лист від 10.10.2023 № 22/1-09/4534) на запит адвоката Володимира Богатиря.
При цьому консервація «унеможливлює надання копій запитуваних документів».
Як підстава консервації та відмова у наданні документів у листі згадується Указ Президента від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». Інших правових підстав не наводиться.
«Зрозуміло, що відповідно до ст. 64 Конституції в умовах воєнного стану можуть бути обмежені деякі конституційні права і свободи громадян, зокрема право на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, - коментує ситуацію В .Богатир. – Разом із тим, право на доступ до інформації в умовах воєнного стану обмежується в цілях захисту інтересів національної безпеки та територіальної цілісності держави. Так само як і у мирний час, усі державні органи та їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Адвокат звернув увагу на те, що процес закриття інформації від загалу у законодавстві України характеризується терміном «обмеження доступу», який також має свої чітко визначені правила.
Попри війну, в Україні продовжує діяти Закон «Про доступ до публічної інформації».
Зважаючи на це, переконаний адвокат, жоден орган не має права закрити всю інформацію на тій підставі, що в країні введено воєнний стан. Питання має вирішуватись в кожному випадку окремо.
«В цьому випадку в Офісі Президента, аби не давати інформацію на запити, фактично підмінили поняття і говорять про консервацію, - коментує В. Богатир. – Процес консервації документів стосується бібліотечної та архівної справи. Він пов’язаний із певним комплексом робіт (обробка хімічними речовинами, дотримання певного температурного режиму та вологості тощо), який спрямований на подовження терміну зберігання документа, якому в силу природних процесів загрожує знищення».
«Отже, чиновники фактично створили штучну підставу для додаткового обмеження доступу до публічної інформації, що не личить правовій державі навіть в умовах воєнного стану», - резюмував адвокат.