21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.За 9 місяців 2024 року зареєстровано 584 справи про перешкоджання діяльності ЗСУ, але до суду дійшло лише 63. У реєстрі судових рішень немає жодного вироку щодо працівників ТЦК за статтею 114-1 КК.
Чи отримують посадовці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки судові вироки за сприяння в ухиленні від мобілізації. Спеціально для УНН в цьому питанні розбирався адвокат, заслужений юрист України Володимир Богатир.
Перша за все слід зауважити, що відповідальність за злочини, які вчинені посадовцями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки може кваліфікуватися за різними статтями Кримінального кодексу.
"Це можуть бути типові посадові злочини. Наприклад, зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК), прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди (ст. 368 КК) або службове підроблення (ст. 366 КК).
Якщо запитати інформацію про злочини за цими статтями, то Офіс Генпрокурора чи інші державні органи навряд, то нададуть лише узагальнену інформацію. Скоріше за все, така звітність за суб’єктом вчинення злочину просто не ведеться", - пояснив юрист.
Коли йдеться про перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань (а діяльність, яка спрямована на організацію схем ухилення від мобілізації, в тому числі чиновниками ТЦК та СП, як раз є таким перешкоджанням), то в Кримінальному кодексі є окрема стаття 114-1, яка передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.
І саме за цією статтею Державне бюро розслідувань веде кримінальні провадження щодо службовців ТЦК, які сприяють громадянам в ухиленні від мобілізації.
"Рік тому, коли скандали були не так поширені, ДБР повідомляло про розслідування 260 кримінальних проваджень, пов’язаних із роботою ТЦК та ВЛК. Зараз їх очевидно більше", - каже Богатир.
За його словами, згідно з оприлюдненою Офісом Генпрокурора статистикою про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування за дев’ять місяців 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про 584 перешкоджання законній діяльності ЗСУ. З них лише у 179 провадженнях особі було вручено повідомлення про підозру. З обвинувальним актом до суду було направлено лише 63 справи й 9 проваджень було закрито.
"Але чи стосувалися ці справи ТЦК – невідомо", - додає юрист.
Якщо поглянути дані Єдиного державного реєстру судових рішень, можна помітити, що вироки судів за цією статтею стосовно посадовців ТЦК взагалі відсутні.
"Усього ТЦК згадується в 36 вироках судів перших інстанцій за статтею 114-1 КК, що містить реєстр. З них 32 вироки - щодо осіб, які адміністрували або вели групи у месенджерах чи соціальних мережах, в яких повідомляли громадян про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів працівниками ТЦК та СП. Ще чотири вироки були пов’язані зі сприянням ухилення від мобілізації іншими способами (підробка документів, виготовлення військової форми та шевронів, фіктивне влаштування на роботу)", - розповів адвокат Богатир.
Додамо
Нещодавно ЗМІ оприлюднили постанову Печерського суду Києва у справі посадовця Печерського ТЦК та СП, якого обвинувачували у тому, що він безпідставно виключив із військового обліку 19 офіцерів запасу. Однак, суд закрив провадження через закінчення строків.