21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.
У 2025 році в Україні може з’явитися ще один вищий суд, який розглядатиме публічно-правові спори за участі центральних органів влади. За зразком Вищого антикорупційного суду цей суд також обʼєднуватиме і першу, і апеляційну інстанції. У Верховному Суді ідею вже підтримали. Але що це змінить на практиці?
Поява нового спеціалізованого суду начебто передбачена домовленостями України з іноземними партнерами, а також буде закріплена у Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства до 2029 року, проєкт якої наразі опрацьовують в Офісі Президента.
За задумом реформаторів суд розглядатиме адміністративні справи проти національних державних органів, а також справи щодо оскарження актів національних державних органів, повноваження яких поширюються на територію України. Оскільки всі ці держоргани були «прописані» у Києві, раніше спори з ними були підсудні Окружному адміністративному суду міста Києва, який Президент ліквідував наприкінці 2022 року.
«Ми підтримуємо ідею створення нового вищого суду з адміністративної спеціалізації в структурі системи правосуддя. Але ми будемо дивитися, як ця ідея буде реалізована на практиці», — заявив голова Верховного Суду на конференції «Шлях України до ЄС», яка проходила 29 жовтня.
Давайте спробуємо оцінити перспективи реалізації цієї ідеї на практиці. Для цього варто поглянути у корінь проблеми.
Ліквідація ОАСК була суто політичним рішенням, яке не ґрунтувалося ані на принципах судочинства, ані на здоровому глузді. Так, ОАСК був ліквідований Законом від 13.12.2022 № 2825-IX. Одночасно було утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцем розташування в столиці. За цим законом ОАСК одразу припинив здійснення правосуддя. На перехідний період була встановлена така процедура:
1) до початку роботи нового суду всі столичні справи мають розглядатися та вирішуватися в області. Для цього ОАСК мав протягом десяти робочих днів передати до Київського окружного адмінсуду матеріали справ;
2) після завершення реформи, з дня початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду, до нього з КОАС повинні були бути передані всі справи з юрисдикцією міста Києва.
У березні 2023 року (через три місяці після ліквідації ОАСК) ми зробили запит про стан справ і зʼясували, що було передано лише 8825 справ із наявних 304 тисяч. Це становило 2,9% від загальної кількості. Тоді ми порахували, що процедура, на яку законодавець відвів 10 днів, зважаючи на наявні темпи, могла тривати до липня 2031 року! Крім іншого, суддівський штат Київського ОАС збільшений не був, а новий суд, хоча і був утворений, так і не запрацював.
Також варто пригадати зміни до сумнозвісного закону про ліквідацію ОАСК. У листопаді 2023 року нардепи начебто визнали помилки, згадали про розумність строків провадження і вирішили розподілити справи, що залишилися у спадок від ОАСК, між усіма адмінсудами (в парламенті зʼявився відповідний законопроєкт № 10244).
Процес розгляду адміністративних справ пропонувалося прискорити за таким алгоритмом.
- Ті справи, які були передані до КОАС та розподілені між суддями (на момент, коли проєкт стане законом і набере чинності), розглядатимуться та вирішуватимуться КОАС і далі.
- Справи, які не встигли передати до КОАС або передали, але не розподілили між суддями, планувалося передавати на розгляд інших окружних адміністративних судів.
-
Деякі категорії справ за будь-яких умов мав розглядати та вирішувати КОАС аж до початку роботи нового Київського міського окружного адміністративного суду. Це справи, підсудність яких визначена:
- ч. 1 ст. 27 КАС (виключна підсудність – адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабміну, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, НБУ чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України);
- ч. 3 ст. 276 КАС (оскарження дій та бездіяльності ініціативних груп всеукраїнського референдуму, члена ініціативної групи всеукраїнського референдуму, що порушують законодавство про вибори чи референдум);
- ст. 289-1 КАС (оскарження рішень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій);
- ст. 289-4 КАС (справи щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа).
- Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду КОАС та інші окружні адміністративні суди України мали завершити розгляд переданих їм справ.
Цю ідею було реалізовано, адже 5 серпня цього року Президент підписав Закон № 3863-IX.
Сьогоднішня ініціатива щодо утворення вищого спеціалізованого суду для розгляду публічно-правових спорів — це вже третій етап спроби реформувати ОАСК. Зрозуміло, що оцінювати її правильно після того, коли вона буде формалізована у вигляді якогось законопроєкту або хоча б концепції. Втім, із публікацій у ЗМІ можу припустити, що вона полягає у виокремленні для підсудності новому суду певної категорії спорів загальнодержавного значення. Це ті справи, які у перехідний період за будь-яких обставин мав розглядати КОАС. Іншими словами, якщо раніше всі справи проти державних органів, прописаних у Києві, розглядав ОАСК, у майбутньому це будуть робити два суди: Київський міський окружний адмінсуд (для «дрібних» спорів) та новий вищий суд із публічно-правових спорів (для справ загальнонаціонального значення).
Отже, можна припустити, що цей новий вищий суд, як колись і Київський міський окружний адмінсуд, найімовірніше, зʼявиться та існуватиме тривалий час лише на папері. Владі не вигідно швидко налагоджувати роботу в цьому напрямі. Бо позови громадян і потреба їх розгляду значно ускладнять втілення в життя тих рішень, які сьогодні приймають наші державні органи. Беручи до уваги особливості процедур добору суддів, не здивуюся, що ми ще кілька років спостерігатимемо за формуванням складу вищого суду, скандалами навколо кандидатур, креативом «доброчесників» і вимогами міжнародних партнерів. Попри все, реформи тривають!