Європейський суд з прав людини оприлюднив щорічний звіт за 2025 рік. Статистика викликає серйозне занепокоєння щодо дотримання Україною конвенційних зобов'язань.

Україна отримала найбільшу кількість рішень про порушення серед усіх держав-учасниць – 160 констатації порушень зі 164 винесених рішень, пише в колонці для РБК-Україна заслужений юрист України Володимир Богатир.

Головне:

• Україна стала лідером за кількістю порушень: у 2025 році ЄСПЛ виніс 160 рішень проти нашої держави – це найвищий показник серед усіх країн-учасниць.
• Кожне п'яте рішення Суду стосується України: за кількістю констатованих порушень ми випередили навіть Росію та Туреччину.
• Найбільша проблема – справедливий суд: більшість справ стосується статті 6 Конвенції, зокрема через надмірну тривалість судових процесів та неефективне правосуддя.
• Системна криза у пенітенціарній сфері: Суд масово фіксує "нелюдське поводження" та незаконні затримання, що свідчить про відсутність реальних змін у правоохоронній системі.
• Кількість нових скарг поступово зменшується: хоча Україна залишається в трійці за обсягом нерозглянутих справ, загальна кількість нових заяв за останні три роки дещо впала.
• ЄСПЛ сам перебуває у стані кризи: через перевантаження (близько 80 000 справ) понад 95% усіх скарг відхиляються як неприйнятні, що ставить під загрозу верховенство права в Європі.

Слід зазначити ширший контекст: ЄСПЛ перебуває під зростаючою критикою з боку держав-членів. Суд зіткнувся з кризою перевантаження справами, яка переросла в кризу легітимності.

Науковці, судді та політики висловлюють занепокоєння щодо накопичення справ (близько 80,000 справ очікують на розгляд), надмірної тривалості судового процесу, а понад 95% скарг взагалі визнаються неприйнятними, що є серйозною проблемою для верховенства права в Європі.

У 2013 році лорд Самптон, суддя Верховного суду Великої Британії, розкритикував ЄСПЛ за систематичне розширення сфери застосування Конвенції через прогресивне тлумачення. Його основні закиди:

• ЄСПЛ систематично розширює сферу застосування Конвенції через "прогресивне" тлумачення;
• втручання у внутрішні справи держав;
• перетворення моральних питань на юридичні через "судовий активізм";
• перетворення прав людини на абсолют та надання переваги над іншими легітимними суспільними інтересами.

До аналогічних висновків дійшли європейські лідери, які своїм Листом закликали переглянути інтерпретацію Конвенції. Їхні основні претензії полягали в тому, що ЄСПЛ:

• розширив сферу застосування Конвенції занадто далеко порівняно з первісними намірами;
• приділяє недостатньо уваги "локальним" концепціям прав людини;
• виносить рішення, які не мають легітимності на рівні держав-членів.

Ці дебати охоплюють як технічні питання ефективності, так і фундаментальні питання легітимності та політичної незалежності Суду.

Пришвидшення роботи й залишки справ

Хоча протягом 2025 року Суд отримав 31,8 тис. скарг (що на 10% більше, ніж у попередньому році), звітний період загалом характеризується тенденцією до зменшення кількості нерозглянутих заяв. Станом на 31.12.2025 їх залишалося 53450. Це на 11% менше, ніж роком раніше (60350). І це – найнижчий показник за останні 20 років.

За кількістю нерозглянутих заяв Україна посідає третє місце – проти України залишалося 4004 заяви. Попереду лише Туреччина (18 464 заяви) та Росія (7 177 заяв).

Остання припинила бути стороною Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 16 вересня 2022 року, втім заяви про порушення прав, які стосуються часу до виходу з-під європейської юрисдикції, за існуючими правилами продовжують розглядатися. Четверте та п'яте місця посідають Польща (3 517) та Італія (2 787). Навіть за загального зниження навантаження суду у Страсбурзі, "українська частка" залишається значною – близько 7,5%.

Водночас кількість заяв проти України, розподілених до розгляду у 2025 році, виявилася найменшою за три роки (2299 заяв проти 2832 у 2024 та 2531 у 2023-му). Хоча показник знижується третій рік поспіль, можна припустити, що ця позитивна динаміка напряму пов’язана зі зменшенням чисельності населення України (що офіційна статистика ЄСПЛ не відображає).

Окремий вимір становлять міждержавні провадження та пов’язані з ними індивідуальні заяви. У звіті прямо зазначається, що серед 12 міждержавних справ, які стосуються конфліктів, є чотири, подані Україною проти Росії.

Також приблизно 8,3 тис. індивідуальних заяв, які походять із таких конфліктів, опрацьовуються у спеціальному порядку окремим підрозділом з питань конфліктів (Conflicts Unit). Для розуміння ситуації варто нагадати процедуру суду: якщо міждержавна справа перебуває на розгляді, індивідуальні заяви, які порушують ті самі питання або випливають з тих самих обставин, у принципі, наскільки це можливо, не вирішуються до визначення питань у міждержавному провадженні.

Профіль порушень

ЄСПЛ дає як загальні дані щодо кількості розглянутих справ та виявлених порушень, так і відомості щодо змісту цих порушень відповідно до статей Конвенції.

У 2025 році щодо України було ухвалено 164 рішення, з яких у 160 Суд констатував щонайменше одне порушення прав людини. За цим показником Україна посідає перше місце серед усіх держав-учасниць Конвенції. У 4 справах – порушень знайдено не було. Лише у 2,5% рішень Суд не виявив порушень з боку України. Для порівняння, у Туреччини, яка лідирує за абсолютною кількістю заяв, цей показник становить 9% – тобто втричі вищий.

Україна залишається в трійці за обсягом нерозглянутих справ, загальна кількість нових заяв за останні три роки дещо впала (фото: Getty Images)

Показово, що найближчою за кількістю порушень, встановлених судом у Страсбурзі, стала Росія (153 рішення). Далі зі значним відривом ідуть Туреччина (66), Італія (62), Молдова (45), Азербайджан (43) та Греція (33). Загалом же протягом року було винесено 816 рішень про порушення країнами прав громадян. Тобто, кожне п’яте рішення ЄСПЛ було проти України.

В "українському" масиві порушень виділяються кілька блоків. Найбільше рішень (92) – за статтею 6 Конвенції, в тому числі через тривалість проваджень (58) та інші порушення права на справедливий суд (34). Майже стільки ж (89) стосується права на ефективний засіб правового захисту за статтею 13. Трійку замикає ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканність) із зафіксованими 68 випадками.

Окремої уваги заслуговує статистика за статтею 6 Конвенції як маркер якості правосуддя.

Якщо підсумувати усі підкатегорії цієї статті, Україна зі своїми 92 констатаціями порушень посідає друге місце після Росії (95), випереджаючи Італію (50), Молдову і Туреччину (по 33).

Далі йде блок, який зазвичай сигналізує про проблеми якості державної реакції. За статтею 3 у 2025 році було ухвалено 53 рішення, в тому числі 42 – за нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та 11 – через його неефективне розслідування.

Ще одна категорія – "приватні" справи. Гарантії захисту власності згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 Україна порушувала у 21 справі, а повага до приватного та сімейного життя (ст. 8 Конвенції) ігнорувалася у 16 випадках.

Але ці цифри важливо читати коректно. Звіт прямо застерігає, що одне рішення може стосуватися більше ніж однієї заяви, а дані формуються автоматично на основі метаданих HUDOC. Тобто йдеться про розподіл висновків ЄСПЛ за категоріями порушень у рішеннях.

***

Статистика звіту за 2025 рік засвідчує системні недоліки у трьох взаємопов'язаних сферах, а саме право на справедливий суд (стаття 6), доступ до ефективних засобів правового захисту (стаття 13) та гарантії при затриманні (стаття 5).

Доктринально, ідентифікація адміністративної практики має значні наслідки, особливо якщо кількість констатації ЄСПЛ досягає порогу, за якого вони демонструють не ізольовані інциденти, а систематичну модель. Тож, держава має нести посилену відповідальність за вжиття відповідних заходів. Цей патерн порушень, що зберігається протягом кількох звітних періодів, вказує на неефективність реформаційної траєкторії України та заслуговує на ретельне дослідження.

На тлі перманентної судової реформи Україна посідає перше місце за порушеннями права на справедливий суд. Отже, попри багаторічні зміни в інституціях та процедурах, саме «ядро» гарантій справедливого суду залишається одним із найпроблемніших вимірів для нашої держави, яка декларує себе як демократична, соціальна та правова.

Як зазначають дослідники, що аналізували практику ЄСПЛ, "численні системні порушення прав людини в Україні, зокрема у сферах умов тримання під вартою, незаконних арештів та тривалих судових проваджень продовжуються попри повторювані констатації ЄСПЛ". Ці висновки підтверджуються статистикою щорічного звіту.

Human Rights Watch та Місія ООН з моніторингу прав людини фіксують, що значна частина проблем України у сфері прав людини пов'язана зі збройним конфліктом. Однак показники ЄСПЛ стосуються переважно системних вад правосуддя, які існували до повномасштабного вторгнення.

Академічна література фіксує постійні труднощі України у приведенні національних стандартів у відповідність до європейських норм. Навіть у процесі децентралізації та реформ захист прав людини залишається проблемною сферою, отже нікуди не зникає необхідність системних реформ у правоохоронних органах для забезпечення відповідності стандартам ЄС.

Концентрація 92 порушень статті 6 у справах проти України за 2025 рік засвідчує системну кризу справедливого судочинства. Переважання порушень щодо тривалості проваджень вказує на структурні недоліки, що вимагають загальних заходів на національному рівні. Ймовірність застосування Судом пілотної процедури у майбутньому залишається високою, якщо ситуація не покращиться.

https://www.rbc.ua