21 листопада, Вольфсон коледж Оксфордського університету зібрав провідних науковців, арбітрів та юристів-практиків із ключових арбітражних юрисдикцій світу на IX Oxford Arbitration Day.
Ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості.
Заслужений юрист України та адвокат Володимир Богатир вважає, що ініціатива Національного антикорупційного бюро обмежувати право власності на підприємствах без рішення суду сама створює нові корупційні можливості
Ініціатива НАБУ, що передбачає обмеження прав власності на підприємства за рішенням Директора НАБУ та без необхідності судового розгляду, суперечить не лише Конституції, а й Кримінальному процесуальному кодексу України, який послідовно забезпечує судовий контроль.
Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.В Офісі Генерального прокурора відмовилися надати інформацію та скан-копії документів про результати проведення атестації слідчих та прокурорів ГПУ. Про це свідчить запит і відповідь на нього, опубліковані на платформі «Доступ до правди».
З відповідним проханням до Офісу звернувся запитувач Володимир Богатир. Крім того, він також попросив надати інформацію про кількість судових вироків, які набрали законної сили, у кримінальних провадженнях під процесуальним керівництвом низки працівників Офісу Генерального прокурора та підпорядкованих йому структур. Таким чином, фактично його запит складався із двох достатньо відокремлених питань.
Відмови проаналізувала експертка з доступу до інформації Тетяна Олексіюк.
«Щодо питання про атестацію, відмова Офісу Генерального прокурора є протиправною. Якими б не були причини відмови у наданні інформації та скан-копії документів про результати проведення атестації перерахованих слідчих та прокурорів Генеральної прокуратури України, така відмова можлива тільки за умови застосування трискладового тесту, встановленого частиною 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Посилання на Порядок проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора не може бути належною підставою для відмови в наданні інформації. Вичерпний перелік випадків, коли розпорядник може відмовити у доступі до інформації у відповідь на запит передбачений статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», – наголошує Олексіюк.
За її словами, відмову щодо цього питання слід оскаржувати.
Тоді як відмова Офісу Генерального прокурора надати інформацію про кількість судових вироків базується на тому, що така інформація не є заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом.
«Так, дійсно, у відповідь на інформаційний запит, поданий в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» має надаватися готова і зафіксована інформація, наявна у розпорядника. Проте, Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду №10 від 26 вересня 2016 року в пункті першому зазначає: «Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною». Із доступних джерел наразі складно зробити однозначний висновок, яким чином ведеться облік справ по кожному працівникові Генеральної прокуратури та чи потребує збір такої інформації «значних інтелектуальних зусиль» розпорядника. За орієнтир можемо взяти рішення Верховного суду у справі проти Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України», – зазначила експертка.
«Щодо цього питання варто провести додатковий пошук аргументів, які б підтверджували, що збір такої інформації розпорядником не потребує додаткового змістовного аналізу», – підсумувала Олексіюк.
https://dostup.pravda.com.ua