Нещодавно НАБУ і САП представили результати діяльності за півріччя як історію успіху: резонансні викриття, десятки справ і мільярди гривень "економічного ефекту". Та чи дає обраний формат змогу оцінити їхню реальну роботу? Спробуємо розібратися.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.
Ліквідація банку не означає, що всі його борги погашаються виключно за встановленою законом черговістю. Деякі витрати, без яких неможливі управління активами, їх збереження чи реалізація, можуть оплачуватися поза нею. Але де проходить межа між звичайною кредиторською вимогою і витратою, необхідною для ліквідації, та чим контрагент має довести право на пріоритетну оплату? 
Судова система залишається недофінансованою, працює з відчутним кадровим дефіцитом і має невирішені соціальні питання. Водночас надходження від судового збору перевищилиплан, а серед майбутніх пріоритетів з’являються рішення з використанням штучного інтелектуВ Офісі Генерального прокурора відмовилися надати інформацію та скан-копії документів про результати проведення атестації слідчих та прокурорів ГПУ. Про це свідчить запит і відповідь на нього, опубліковані на платформі «Доступ до правди».
З відповідним проханням до Офісу звернувся запитувач Володимир Богатир. Крім того, він також попросив надати інформацію про кількість судових вироків, які набрали законної сили, у кримінальних провадженнях під процесуальним керівництвом низки працівників Офісу Генерального прокурора та підпорядкованих йому структур. Таким чином, фактично його запит складався із двох достатньо відокремлених питань.
Відмови проаналізувала експертка з доступу до інформації Тетяна Олексіюк.
«Щодо питання про атестацію, відмова Офісу Генерального прокурора є протиправною. Якими б не були причини відмови у наданні інформації та скан-копії документів про результати проведення атестації перерахованих слідчих та прокурорів Генеральної прокуратури України, така відмова можлива тільки за умови застосування трискладового тесту, встановленого частиною 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Посилання на Порядок проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора не може бути належною підставою для відмови в наданні інформації. Вичерпний перелік випадків, коли розпорядник може відмовити у доступі до інформації у відповідь на запит передбачений статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», – наголошує Олексіюк.
За її словами, відмову щодо цього питання слід оскаржувати.
Тоді як відмова Офісу Генерального прокурора надати інформацію про кількість судових вироків базується на тому, що така інформація не є заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом.
«Так, дійсно, у відповідь на інформаційний запит, поданий в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» має надаватися готова і зафіксована інформація, наявна у розпорядника. Проте, Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду №10 від 26 вересня 2016 року в пункті першому зазначає: «Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною». Із доступних джерел наразі складно зробити однозначний висновок, яким чином ведеться облік справ по кожному працівникові Генеральної прокуратури та чи потребує збір такої інформації «значних інтелектуальних зусиль» розпорядника. За орієнтир можемо взяти рішення Верховного суду у справі проти Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України», – зазначила експертка.
«Щодо цього питання варто провести додатковий пошук аргументів, які б підтверджували, що збір такої інформації розпорядником не потребує додаткового змістовного аналізу», – підсумувала Олексіюк.
https://dostup.pravda.com.ua