Вантажний рухомий склад залізничного транспорту становить критичну інфраструктурну компоненту національної економіки, визначаючи пропускну спроможність логістичних ланцюгів і обсяги торгівельних операцій. Аналіз динаміки змін парку вагонів у 2014-2024 роках вказує на значні диспропорції у його складі. Докладніше – в колонці Володимира Богатира.
Обвинувальний акт у кримінальному процесі не є ані вироком, ані доказом вини, його єдина функція – процесуально окреслити межі обвинувачення. За вимогами ст. 291 КПК України він має містити виклад фактичних обставин, які підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи. Але у практиці органів досудового розслідування утвердилася тенденція сприймати сам факт складання обвинувального акта як підтвердження доведеності вини. Такий підхід трансформує акт із процесуального документа в інструмент формування громадської думки та створює ризик підміни презумпції невинуватості припущеннями обвинувачення.
Трансформація українського партійного поля демонструє не стільки еволюцію політичної конкуренції, скільки еволюцію самої функцій держави, від пасивного реєстратора, що лише легітимізував партії, до активної регулятора політичного простору.
Правозастосовна практика демонструє загрозливу тенденцію до ретроспективної криміналізації господарських відносин, які протягом тривалого часу вважалися легітимними та здійснювалися у повній відповідності до регуляторних норм. В рамках цієї тенденції, правомірна діяльність суб’єктів господарювання перекваліфіковується на «створення видимості законності», де суб’єктивна інтерпретація слідства підміняє собою об’єктивні критерії складу злочину.
Як «посилення захисту» може зруйнувати конституційні гарантії
Переважна більшість реформаторських декларацій у кримінально-правовій сфері відкривається посиланням на презумпцію невинуватості та принцип змагальності. Водночас дані Державної судової адміністрації (ДСА) засвідчують, що максима in dubio pro reo в Україні переважно лишається декларативною, а не повсякденною судовою реальністю. З 2008 по 2024 рр. частка осіб, виправданих судами першої інстанції, коливалася поблизу одного відсотка і лиш інколи підіймалася вище цієї позначки. 
Адвокат Володимир Богатир у колонці «Української правди» критикує подекуди декларативне дотримання принципів «презумпції невинуватості» й змагальності в кримінальних процесах, констатуючи глибинну кризу вітчизняної судової системи.Екс-президент України Петро Порошенко, який у свій час погодив створення Державного бюро розслідувань, сьогодні підтримує ідею скасування державної реєстрації цього правоохоронного органу.
Сьогодні, 17 травня, відбулося засідання Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом адвоката Володимира Богатиря проти ДБР про скасування та визнання недійсною державної реєстрації бюро та визнання недійсними його установчих документів.
Адвокати П.Порошенка заявили клопотання про його залучення до цієї справи у якості третьої особи на стороні позивача, - повідомив виданню «Закон і Бізнес» представник позивача адвокат Євген Пеліхос.
Він звернув увагу на те, що ці самі юристи раніше з надуманих підстав ініціювали у Подільському районному м.Києва провадження проти В.Богатиря. «Тоді справу вони програли, - нагадав Є.Пеліхос. – А сьогодні, скориставшись обставинами, намагаються зайти до нас у процес. При цьому наші колишні процесуальні опоненти у прагненні долучитися до справи навіть не вважають за необхідне погодити правову позицію! Переконаний, що таке ставлення «колег по цеху» може реально зашкодити відстоюванню порушених прав і законних інтересів. Тому їхню поведінку можна охарактеризувати як вельми сумнівне з етичної точки зору процесуальне рейдерство».
В.Богатир у коментарі нашому виданню звернув увагу на політико-правову сторону питання. «Оскільки на утримання ДБР вже було витрачено щонайменше 2,7 млрд. грн., а на цей рік витрати заплановані на рівні 2,5 млрд. грн, переконаний, що за такі гроші можна було вказати коректну адресу реєстрації юридичної особи. Тим не менше, цього зроблено не було. Чому – риторичне запитання. Вважаю, що кінцевим бенефіціаром правничого хаосу, який ми сьогодні отримали в діяльності ДБР, можна вважати саме
П.Порошенка, який у січні 2016 році підписав Закон про Державне бюро розслідувань, - зазначив адвокат. – Саме він і повинен був би нести політичну відповідальність за отримані наслідки. Але сьогодні його юридична команда безсоромно намагається загрібати жар чужими руками. В принципі, такі методи достатньою мірою характеризують екс-гаранта як політика».
Нагадаємо, В.Богатир провів власне розслідування в ході якого зібрав докази того, що Державне бюро розслідувань сьогодні не знаходиться за юридичною адресою, що внесена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. А невідповідність адреси реєстрації та його фактичного місця знаходження впливає на визначення підсудності справ при оскарженні рішень співробітників ДБР. І це, на думку позивача, створює широке поле для зловживань. Відтак, у позовній заяві адвокат вимагає:
- скасувати запис держреєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації̈ про реєстрацію відомостей щодо місцезнаходження органу влади за адресою у Києві по вул. М.Грушевського (через недостовірність даних, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань);
- скасувати аналогічний запис реєстратора Солом'янської держадміністрації щодо зміни місцезнаходження ДБР по вул. Панаса Мирного;
- зобов'язати правоохоронний орган зареєструватися за фактичною адресою у Шевченківському районі столиці на вул. С.Петлюри.
https://zib.com.ua/