Заслужений юрист України, адвокат Володимир Богатир заявив, що парламент впроваджує законодавство, яке віддаляє євроінтеграцію.

Про це йдеться у статті адвоката на сайті "Закон і бізнес", яка присвячена аналізу реалізації конституційно закріпленого курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі.

Контроверсійним прикладом між задекларованим курсом та якістю законотворчості наводяться положення і практика застосування ухваленого цьогоріч закону 3111-IX щодо вдосконалення процедури виведення з ринку банку в умовах воєнного стану суперечать європейським нормам і можуть стати черговою перешкодою на шляху євроінтеграції України.

Правник нагадує, що ще під час ухвалення цього закону на невідповідності вказували як у Головному науково-експертному управлінні Апарату Верховної Ради, так і в Головному юридичному управлінні парламенту.

Зокрема, йшлося про положення, згідно з якими Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не повинен відшкодовувати кошти, розміщені на вклад у банку особою, до якої застосовано санкції. Також парламентські юристи нарікали на запропоновані норми щодо обов'язкового виведення з ринку системно важливого банку в разі потрапляння у санкційні списки його власників.

У такому випадку особам, що зазнали шкоди або збитків, надавалося право на їх відшкодування виключно за рахунок коштів держав-агресорів. Але запропонувати дієвий механізм парламентарі так і не змогли й заклали лише декларативні норми, що потенційно загрожує інтересам вкладників.

Юристи Верховною Ради чітко вказували, що подібний підхід суперечать статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 5 директиви 2014/49/ЄС Європейського парламенту та Європейської Ради від 16.04.2014 й чисельній практиці ЄСПЛ.

Богатир зазначає, що фактична відсутність правової політики в державі при вилученні майна та ігнорування парламентом рекомендацій юристів щодо необхідності визначення порядку компетенції іноземним, особливо європейським інвесторам — призведе до катастрофічних наслідків у вигляді інвестиційних позовів до України.

Він звертає увагу, що органи виконавчої влади, зокрема ФГВФО, Міністерство фінансів і Національний банк підтримали цей законопроєкт попри те, що він суперечив європейським нормам.

"Тож за суцільної підтримки виконавчої влади народні депутати дозволили собі проігнорувати принципові зауваження щодо проблем з acquis ЄС від своїх науковців і юристів та з другої спроби ухвалили закон", - зазначає кандидат юридичних наук.

НБУ ухвалив рішення про виведення з ринку «СЕНС БАНКу», а ФГВФО - ввела тимчасову адміністрацію.

З правової точки зору ситуація навколо цього банку, на думку адвоката, має колізійний характер, оскільки на момент фактичної експропріації, з одного боку, акції банку перебували під судовим арештом, а з іншого – належали підсанкційному акціонеру, що виглядає як відчуження підсанкційного майна. З іншого боку питання створення, існування й повноважень ФГВФО на даний час є предметом розгляду двох справ в Конституційному Суді України.

Наведений приклад вказує на те, що чинний склад Верховної Ради України під час ухвалення законів свідомо ігнорує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, що підтримується Кабміном та органами виконавчої влади - підкреслює правознавець та звертає увагу, що за системний характер подібних порушень поки ніхто не несе політичної відповідальності.

https://ukranews.com