Десятирічний період системної бездіяльності та свідомого ігнорування імперативних вимог закону щодо щорічної незалежної оцінки ефективності АРМА завершився початком процедури, легітимність якої викликає обґрунтований скептицизм. Незалежну комісію сформовано, і вона (не без допомоги самої АРМА) розпочала аудит. Проаналізуємо очікувані показники та ймовірні правові наслідки аудиту.

Контроль, що не спрацював

Специфіка АРМА як органу, що працює з активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, завжди створювала підвищений суспільний інтерес і запит на жорсткі запобіжники. Адже сфера управління арештованим майном є чутливою до конфлікту інтересів і недоброчесної поведінки: рішення про передачу активів, вибір управителя, умови реалізації та контроль за збереженням вартості майна… Тому не дивно, що діяльність керівництва агентства протягом усіх років регулярно ставала предметом публічних спорів, а окремі епізоди переростали у скандали із їх кримінально-правовою оцінкою.

При цьому модель зовнішнього контролю була закладена одразу. Вже у первинній редакції Закону про АРМА 2015 року стаття 12 встановлювала щорічну незалежну оцінку ефективності діяльності агентства. Її мала проводити комісія із зовнішнього контролю у складі трьох осіб, яких щороку визначали Президент, Верховна Рада і Кабінет Міністрів. Закон задавав досить високі критерії добору: десять років стажу, бездоганна ділова репутація, обмеження для осіб, пов’язаних із публічною службою. Ця комісія отримувала інструменти реального доступу до інформації: право працювати з документами у володінні агентства, проводити конфіденційні інтерв’ю з працівниками АРМА, інших органів і будь-якими особами, що володіють необхідними відомостями.

Такий аудит мав проводитися міжнародною або національною аудиторською компанією з високою діловою репутацією, а звіт надсилатися до Кабміну та АРМА і долучатися до щорічного звіту самого агентства.

Надалі механізм змінювали та «підсилювали». Майже одразу з’явилася пряма кадрова прив’язка: у частині четвертій статті 3 серед підстав для звільнення голови АРМА закріпили наявність висновку зовнішньої оцінки про неефективність діяльності агентства та неналежне виконання обов’язків його головою. Оновлювалася і процедура, зокрема, деталізувалися питання долучення висновку до щорічного звіту, змінювався підхід до затвердження форми й змісту аудиторського звіту, встановлювалося бюджетне відшкодування витрат, пов’язаних із роботою комісії.

Очевидно, що та модель реалізації закону дозволяла роками не запускати процедуру.

Чому зараз?

Згідно із Перехідними положеннями Закону від 18.06.2025 № 4503-IX (щодо посилення інституційної спроможності АРМА), з 30 липня 2025 року імперативно мало розпочатися формування Комісії з проведення незалежного зовнішнього оцінювання.

Укотре оновлена процедура аудиту перестала бути щорічною. Її прив’язали до певних контрольних точок після призначення нового голови: один рік і три роки на посаді.

Також був перероблений сам механізм формування Комісії: тепер персональний склад затверджує Кабмін на підставі пропозицій партнерів з розвитку, визначених у контексті міжнародної технічної допомоги, із фіксованими строками для уряду та партнерів і з обов’язковим резервом кандидатів на заміну.

Втім, до реалізації вимог закону у Кабміні дісталися лише наприкінці січня цього року, коли розпорядженням від 28.01.2026 № 71-р було затверджено склад комісії, до якої Україна включила чотирьох міжнародних експертів (один запасний) з Нідерландів, Румунії, Великої Британії та Польщі з профільним досвідом у кримінальному праві та санкційній політиці, протидії корупції та поверненні активів.

2 березня АРМА повідомила про установчу зустріч із ними та погодження подальшого формату роботи, графіку та етапів оцінювання. Також пресслужба розповіла, що аудит проходить за підтримки проєкту міжнародної технічної допомоги «Сприяння наближенню України до ЄС у сфері верховенства права (3*E4U)», який реалізує Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ), та Міжнародної організації права розвитку (IDLO).

В АРМА заявили, що розраховують за підсумками аудиту отримати «оцінку своєї роботи» та «чіткі рекомендації для подальших змін». Такі очікування вказівок з-за кордону фактично говорять, що всередині агентства вважають свою сьогоднішню роботу далекою від ідеалу.

І слід визнати, що для такого настрою існують усі підстави.

Утаємничені порушення

У 2024 році Держаудитслужба проводила плановий державний фінансовий аудит АРМА. Перевірка стосувалася виконання бюджетної програми 6431010 «Керівництво та управління у сфері розшуку та управління активами» у 2022 — 2023 роках. За підсумками було складено звіт, який так і не оприлюднили.

Тоді чиновники посилалися на норму КПК про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, оскільки матеріали перевірки були передані до Департаменту захисту національної державності СБУ і долучені до кримінального провадження за ознаками ч. 1 ст. 388 (Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації) Кримінального кодексу.

Але ключові претензії аудиторів були відомі з публічних повідомлень. Серед них називалися відсутність рішень щодо подальшої передачі значної кількості активів (в управління або на реалізацію), проблеми із фактичною передачею активів управителям, втрата вартості активів нетривалого зберігання через несвоєчасний продаж на аукціонах, а також випадки втрати майна через самовільне використання третіми особами та накопичення боргів за комунальні послуги. Але, як добре відомо, коли йдеться про неефективне управління активами великих підприємств, у практиці це має втілення у сотнях мільйонів збитків і, відповідно, витрат Державного бюджету України.

Проте, це виглядає досить дивно, коли інструмент фінансового контролю, що мав би показати об’єктивну картину порушень і управлінських висновків, фактично прихований за грифом таємності у межах кримінальних проваджень.

У зв’язку із цим постає питання, чи взагалі дізнаються іноземці, які входять до складу сьогоднішньої незалежної комісії, про порушення, що мали місце у роботі АРМА, якщо таку інформацію держава обмежує в доступі?

Звірка з реальністю

Про загрози бюджетних утрат та необхідність негайних реформ в АРМА в тому ж 2024 році попереджала й Рахункова палата. Вона також проводила аудит і виявила серйозні недоліки. Предметом цієї перевірки була саме організація управління арештованими активами інструменти збереження їхньої економічної вартості, яка засвідчила, що за вісім років діяльності агентство не змогло створити ефективну систему. Так, лише 1% із понад 100 тисяч судових ухвал про арешт майна мали наслідком передачу активів в управління. У результаті активи на суму 39,4 млрд грн (на той час близько $940 млн) залишилися без управління.

На цьому тлі в публічній комунікації тодішнє керівництво агентства робило акцент на «безпрецедентності» аудиту та зростанні надходжень від управління активами, хоча Рахункова палата, навпаки, фокусувалася на дефіциті процедур і даних, без яких управління активами перетворюється на набір випадкових рішень.

Як наслідок, у рекомендаціях прозвучали кроки, які прямо вказують на джерела проблем: врегулювати взаємодію з прокуратурою, органами досудового розслідування та іноземними органами, провести інвентаризацію ухвал і активів зі звіркою даних з Офісом Генпрокурора, встановити прозорі критерії конкурсного відбору управителів та оцінювачів, удосконалити процедури електронних торгів щодо передачі в управління або реалізації активів. Чи було це все реалізовано? Навряд. Як це часто буває, проблеми правозастосування пояснили недосконалістю законодавства, після чого взялися за підвищення інституційної спроможності.

Три місяці на десять років

Тож зовнішній аудит АРМА, який нещодавно стартував, важливий не як чергова перевірка, а як тест на спроможність держави використовувати власні запобіжники у сфері з високими корупціогенними ризиками. А питання цього тесту наступні: чи отримає комісія реальний доступ до документів і пояснень, чи оприлюднить зрозумілу методику та критерії оцінювання, чи завершиться робота відкритим, аргументованим висновком із рекомендаціями, які можна перевірити і виконати?

І хоча незалежне оцінювання задумано як процедура з прямими юридичними наслідками для голови АРМА, «перехідний» аудит стартував у ситуації, коли орган очолює т.в.о. Отже, «кадрова» функція механізму нейтралізована, що перетворює саму перевірку на технічну вправу без персональної відповідальності.

Інший фактор, який непокоїть, — це стислі терміни роботи. Закон про посилення інституційної спроможності АРМА передбачає, що роботу має бути завершено вже до 30 травня 2026 року ухваленням висновку зовнішнього незалежного оцінювання (аудиту) ефективності діяльності Національного агентства. Чи вкладуться міжнародні експерти у три місяці? Наскільки якісно можна оцінити десятирічну історію роботи агентства без підказок від самого агентства? І наскільки незалежним є зовнішнє оцінювання, якщо ревізори проводять установчі засідання з «командою» АРМА і погоджують з нею свій формат, графік та етапи? Але це вже не тестові питання, а риторичні.

https://komersant.ua/