Питання боротьби зі злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі держави, вирішуються правоохоронними органами України виключно через Національне центральне бюро Інтерполу.

Україна, як самостійна держава, офіційно подала заявку та вступила Інтерполу в 1992 році, а от українські правоохоронці працювали з Міжнародною організацією кримінальної поліції ще з часів СРСР.

Статус Національного центрального бюро Уряд визначив у Постанові від 25.03.93 №220. Як Укрбюро тоді виступило Міністерство внутрішніх справ (сьогодні - Нацполіція). У зв’язку із чим для утворення робочого апарату було збільшено граничну чисельність працівників центрального апарату відомства на 35 одиниць.

На цей робочий апарат покладено завдання з координації наших правоохоронних органів, а також взаємодії з генеральним секретаріатом Інтерполу та відповідними органами держав – членів. Аби забезпечити це, Національне центральне бюро Інтерполу:

- надсилає партнерам запити про злочини і злочинців, розшукуваних осіб, предмети, документи, нагляд за особами, які підозрюються у скоєнні злочинів тощо;

- приймає і контролює реалізацію аналогічних запитів з-за кордону;

- проводить для іноземних правоохоронців оперативно-розшукові заходи в Україні;

- повідомляє центр та партнерів про затриманих іноземців та злочини, скоєні ними,

- формує за результатами своєї роботи банки даних, подає звіти до Генерального секретаріату Інтерполу.

З щорічних звітів про результати діяльності Національного центрального бюро, які подаються головою Нацполіції щороку, можна скласти уявлення, як все це працює на практиці і якими є показники діяльності НЦБ Інтерполу. Відповідні скан-копії були надані нам у відповідях на запити (2014 – 2021, 2022) Департаментом міжнародного поліцейського Національної поліції України.

Загальні цифри

Згідно із цими документами, інтенсивність роботи українських правоохоронців по лінії міжнародної кримінальної поліції була дуже високою. При цьому виконання завдань за увесь цей час залишається на паритетних засадах. Так, наприклад, у 2021 році НЦБ Інтерполу було опрацьовано 81.251 звернення (понад двісті запитів на день), у тому числі: 45.192 – від правоохоронних органів України та 36.059 – від правоохоронних органів іноземних держав.

Під час повномасштабної агресії в 2022 році цифри природно зменшилися до 26.186 та 22.805 запитів відповідно.

Географію співробітництва також характеризується стабільністю. За критерієм кількості опрацьованих документів найбільша співпраця до 2022 року відбувалась з Російською Федерацією, Польщею, Чехією, Німеччиною та Молдовою. Для порівняння: 6338 документів від РФ за 2021 рік проти 3061 від Польщі, яка посідала друге місце. Торік, звісно дані щодо РФ вже не наводяться. Але і кількість обміну документів із Польщею зменшилася до 2331.

Що ж стосується напрямів співробітництва, то ключовими є:

- встановлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, з метою їх затримання та подальшої видачі (екстрадиції), а також інших осіб чи об’єктів;

- надання чи отримання інформації, що стосується розслідування злочинів, кримінального минулого або злочинної діяльності громадян або запобігання злочинним проявам;

- ідентифікація осіб чи невпізнаних трупів;

- проведення криміналістичних досліджень;

- надання чи отримання інформації з питань публічної безпеки і порядку;

- ідентифікація загроз, організованих груп та злочинних організацій, тенденцій розвитку злочинності;

Найбільш поширеними злочинами, стосовно яких у 2022 році йшов обмін інформацією в українському НЦБ, є:

- розшук транспортних засобів – 3175 (у тому числі: отримано від правоохоронних органів іноземних держав – 1302, від правоохоронних органів України – 1873);

- шахрайство – 2938 (1923 та 1015 відповідно);

- грабежі та крадіжки – 2296 (1342 та 954);

- підробка документів – 1155 (764 та 391).

Нейтралітет з особливостями

У 2022 році інтенсивність роботи суттєво знизилася. 10 березня 2022 року Генеральний секретаріат Інтерполу оприлюднив заяву у зв'язку з конфліктом в Україні:

«Для запобігання будь-якому потенційному зловживанню каналами Інтерполу з метою переслідування осіб, які беруть участь у конфлікті в Україні або за його межами, Генеральний секретар запровадив посилені заходи нагляду та моніторингу щодо Росії, і це рішення було схвалено Виконавчим комітетом.

З цього моменту дифузії (запити) більше не можуть надсилатися безпосередньо НЦБ Москви до країн-членів. НЦБ Москви тепер має надсилати всі дифузії до Генерального секретаріату для перевірки на відповідність Правилам Інтерполу. Лише у випадку, якщо дифузія буде визнана такою, що відповідає вимогам, Генеральний секретаріат буде розповсюджувати її країнам-членам Інтерполу. Ця процедура є доповненням до поточного процесу розгляду Генеральним секретаріатом усіх запитів на отримання повідомлень на відповідність вимогам».

Попри формальне продовження співпраці, РФ була фактично уражена в правах щодо такої співпраці у межах Інтерпол, який неодноразово звертав увагу на зловживання, які допускались цією країною.

Не дивлячись на отриману цікаву інформацію, яка висвітлює діяльність Департаменту міжнародного поліцейського Національної поліції України не вдалось отримати статистичну інформацію про кількість громадян України та іноземців, які знаходяться в розшуку по каналах Інтерпол, хоча така інформація зберігається та обліковується відповідно до Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол, затвердженої наказом МВС, ОГП, НАБУ, СБУ, ДБР, Мінфіну, Мінюсту від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5.

Але подібна інформація є цілком публічною в багатьох країнах. Зокрема про це свідчить відповідь Австралійської Федеральної Поліції, яка вказує, що станом на 20 квітня 2016 року НЦБ Канберра випустило 12 Червоних Карток щодо громадян Австралії, яких розшукували правоохоронці Австралії. Тож, будемо сподіватись, що в наступних звітах українського НЦБ Інтерполу буде відображений цей статистичний показник.

Розшук людей

Головним напрямом взаємодії правоохоронних органів по лінії Інтерполу є встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Мета - затримання, визначення місцезнаходження або просте інформування.

Інтерес правоохоронних органів до розшуку людей виникає переважно у зв’язку із кримінальними провадженням, оперативно-розшуковими заходами або зумовлений необхідністю встановлення осіб, що безвісти зникли.

З 2014 по 2022 рік з використанням каналів Інтерполу було встановлено місцезнаходження 3976 осіб, підозрюваних або засуджених за вчинення злочинів, у тому числі:

- 1385 осіб, що розшукувались нашими правоохоронними органами (запитувала Україна);

- 2280 осіб, які розшукувались іноземними державами.

- 104 особи, які розшукувались правоохоронними органами України із використанням інформаційної системи Інтерполу, але були встановлені на території

нашої держави.

- 193 особи розшукувались як безвісти зниклі, були установлені на території іноземних держав або України.

Якщо не враховувати показники кризового 2022 року, то динаміка характеризується поступовим збільшенням обсягу роботи: зі 185 виконаних запитів у 2014 до 841 запиту – у 2018 році. Потім протягом двох років спостерігався різкий спад (267, 264 відповідно у 2019 та 2020 рр.), після чого взаємодія відновилася до позначки 578 розшуків. Що стосується напряму роботи, то за винятком 2014 та 2015 років, весь час національне бюро Інтерполу більше виконувало доручення з-за кордону, аніж Україна отримувала підозрюваних та засуджених від іноземних партнерів.

Кого і де знаходять

Також пізнавальним може бути зріз по країнах, з якими Україна найбільше співпрацює по лінії розшуку громадян. Тут «рейтинг» дещо різниться залежно від напряму розшуку.

Якщо йдеться про розшук правоохоронними органами України наших громадян, які були установлені на території зарубіжних країн, то тут ТОП-5 за 9 років виглядає таким чином:

1. РФ – 730

2. Польща – 88;

3. Німеччина – 59;

4. Італія – 58;

5. Іспанія – 51.

Фактично, ці цифри відображають країни, де найбільше знаходять громадян України й, де не варто шукати захисту від переслідування. Навіть в умовах повномасштабної агресії, РФ зберегла упевнене лідерство: 29 розшуків (Польща – 14).

Коли ми розглянемо результати міжнародного розшуку осіб, які були встановлені в Україні, то до п’ятірки лідерів за критерієм задоволення запитів з 2014 по 2022 рік потрапили:

1. Молдова – 777;

2. Росія – 448;

3. Румунія – 105;

4. Німеччина – 91;

5. Польща – 69.

Ці цифри відображають країни, громадян яких Україна найбільше знаходить на своїй території.

З них випливає, що найбільш плідною є співпраця українських правоохоронців з колегами із Росії, Німеччини та Польщі. Активніше за все в Україні знаходять порушників із Молдови, а Росія на порядок більше виявляє наших громадян, порівняно з іншими партнерами по Інтерполу.

Екстрадиція

Але встановлення ще не означає видачу. Тож тут може бути цікавою статистика від Укрбюро в частині екстрадиції громадян.

Всього за дев’ять років (з 2014 по 2022) по лінії Інтерполу було здійснено екстрадицію в Україну 279 осіб. Нагадаємо, за цей самий період було встановлено 1385 громадян, який розшукувався українськими правоохоронними органами. Тобто, видача становить близько 20,1% від установлених. Що стосується виконання вимог іноземних партнерів, то тут показник складає 18,7% (встановлено 2280 громадян, що розшукувалися іноземними правоохоронними органами, екстрадовані – 427).

Окремо звертає увагу факт того, що з  2014 року Україна активно запитувала про розшук і видачу громадян у РФ і ці запити виконувались. Й навіть більше, аніж зворотні вимоги.

Також досить активно наші правоохоронці співпрацювали із польськими, німецькими та італійськими колегами. А от з Молдовою співпраця була переважно в один бік – екстрадиція з України. Тож очевидно, що громадянам цієї країни не варто переховуватись від правосуддя в Україні. Адже показники як розшуку, так і екстрадиції є найбільшими.

У таблиці (переглянути можна тут) зібрані дані по екстрадиції стосовно тих самих країн, що увійшли до ТОП-розшуків. Перша цифра в усіх клітинках характеризує показник видачі Україні, друга – екстрадицію з України.

Розшук крадених авто

В Україні щороку виявляють сотні автівок, що знаходяться у розшуку Інтерполу. Згідно із документами в цілому  спостерігається тенденція до зростання кількості виявлених в Україні авто, що були викрадені в інших країнах. А от цифри встановлення українських ТЗ за кордоном - навпаки характеризуються зниженням.

Якщо ж брати показники співробітництва по лінії Інтерполу в розрізі країн, то, наприклад, у 2021 році в Україні було встановлено 312 автотранспортних засобів, що розшукувались правоохоронними органами іноземних країн, а саме: Італії (72), Чехії (59), Німеччини (50), Росії (26), Польщі (18), Словаччини (12), Литви (9), Болгарії та Франції (по 8), Австрії (7), Швеції (6), Бельгії (5), Латвії (4), Великої Британії та Норвегії (по 3), Нідерландів, Швейцарії, Сербії, Іспанії та Мексики (по 2), Румунії, Фінляндії, Греції, Бразилії, Туреччини, Данії, Казахстану, Португалії, Японії, Хорватії, Люксембургу та Боснії і Герцеговини (по 1).

І лише 19 автотранспортних засобів, що розшукувались правоохоронними органами України, в цей же рік були встановлені на території іноземних держав, а саме в: Росії (17), Сербії та Чехії (по 1).

Прикметно, що країни-лідери антирейтингу протягом усіх років (крім 2022, з якого природно випала Росія) залишалися незмінними. Оскільки в Україні найбільше знаходиться нелегальних автівок з Італії, Чехії, Німеччини, Росії, та Польщі, можна припустити, що саме ці країни і є найбільшими постачальниками крадених залізних коней. Що стосується «чорного експорту», то тут беззаперечним лідером до 2022 року також була Російська Федерація.

Цікаво, що робота Інтерполу також охоплює двоколісні транспортні засоби. Так, у 2020 році Національне центральне бюро Інтерполу брало участь в операції «Мототранспорт». За результатами її проведення на території України було виявлено 17 мотоциклів, мопедів та скутерів, що значилися в обліках Генерального секретаріату Інтерполу як викрадені. Найбільше тоді їх знайшли на Житомирщині (5 одиниць). У Київській, Луганській та Хмельницькій областях виявили по 2 мотоцикли, а у Вінницькій, Дніпропетровській, Івано-Франківській, Львівській, Одеській та Харківській - по одному.

Отже, обираючи в Україні для себе машину, що приїхала з-за кордону, крім іншого, доречно зважати на її попереднє «місце прописки» і перевірити за відкритими базами даних МВС. Адже не виключений випадок, коли під час реєстрації з’ясується, що транспортний засіб оголошений в розшук як викрадений. Тоді, звісно автівка буде вилучена і замість задоволення ви отримаєте чимало клопотів. Перевірити авто у базах даних МВС можна за VIN-номером кузову або шасі. Копією офіційної бази, що періодично оновлюється, є державний пошуковий ресурс «Розшук».

Також в пригоді можуть стати сервіси МТСБУ з перевірки чинності страхового поліса та зеленої картки, в яких здійснюється пошук як за державним номером транспортного засобу, так і за номером поліса.

Окремо варто звернути увагу й на платні сервіси. Так, нещодавно надаючи правову допомогу потерпілим нам вдалось ідентифікувати та встановити місцезнаходження авто з українською реєстрацією, яке було незаконно перепродано в одній з країн ЄС. Зважаючи на стрімке збільшення кількості українських авто за межами України питання їх правового статусу і спорів щодо власності набуло неабиякого значення.

Усиновлення українських дітей

Для деяких іноземців саме Україна дає надію здобути щастя повноцінної родини. Звісно, заради цього доведеться пройти певну процедуру. В цілому усиновлення іноземцем української дитини здійснюється на цих же підставах, що і для громадян України, але з урахуванням деяких особливостей, визначених окремим розділом Сімейного кодексу.

Так, додатково потрібна згода Державної служби України у справах дітей. В рамках вивчення питання цей орган направляє запит до МВС щодо перевірки кандидатів у батьки на наявність або відсутність інформації компрометуючого характеру в правоохоронних органах інших держав та

Генеральному секретаріаті Інтерполу.

Впродовж 2014—2022 рр., згідно із даними Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва МВС, була здійснена 4742 перевірки громадян іноземних держав — кандидатів на усиновлення дітей, які є громадянами України. Тобто, в середньому за рік перевіряють 527 потенційних батьків з-за кордону. Даних щодо успішності проходження у звіті не наводиться, разом із цим можна робити висновки стосовно кількості кандидатів. І, як видно з інфографіки, їх суттєво поменшало в останні три роки.

Тож яку інформацію перевіряє Інтерпол стосовно потенційних батьків? Очевидно, тут йдеться про забезпечення дотримання вимог, закріплених у ст.ст. 211—212 СК, які правоохоронні органи України не здатні встановити самотужки. І крім виявлення компромату, що очевидно стане причиною для відмови, також можуть виникнути несподіванки, зумовлені українським менталітетом. Так, причини можна поділити на кілька груп.

1. Обмежені в правах. Не можуть бути усиновлювачами особи, які обмежені у дієздатності або визнані недієздатними, позбавлені батьківських прав (якщо ці права не були поновлені). Також не варто розраховувати тим, хто вже був усиновлювачем, але цей статус був скасований з їхньої вини. До обмежених в правах віднесені також особи без громадянства (апатриди).

2. Неблагонадійні з огляду на здоров’я та соціальний стан. Це ті, хто перебуває на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, не має постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу), страждає на хвороби з переліку МОЗ або за станом здоров’я потребує постійного стороннього догляду.

3. Кримінальне минуле. Йдеться про тих, хто має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення кримінальних правопорушень. Також заборона стосується усіх, хто колись був засуджений за будь-які злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та

моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені ст.ст. 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу. Тобто, хоча після погашення чи зняття судимості особа і вважається такою, що не піддавалася кримінальному покаранню, це правило для усиновлення не діє.

4. Нетрадиційні цінності. Усиновлення для іноземців, які не перебувають у шлюбі, заборонене. Це прописано у ст. 212 СК. Виняток становлять випадки, коли іноземець є родичем дитини.

Також прямою нормою є те, що усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. Хоча Україна прагне євроінтеграції, українським кодексом шлюбом є сімейний союз лише жінки та чоловіка. Тобто визнаний за європейськими законами гей-шлюб не підходить для усиновлення.

5. Дискреція держорганів. Ще однією умовою, яка відображає суто український підхід до вирішення будь-яких спірних питань, є розсуд чиновників. Так, відповідно до ст. 212 СК, крім зазначених вище обмежень до потенційних батьків, усиновлювачами не можуть бути «інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини». Що саме входить у цей критерій закон не уточнює. Тож фактично будь-яка зібрана негативна інформація може бути (відтак буде) використана як підстава для відмови.

Отже, хоча в останні роки та спостерігається зниження кількості перевірок іноземців – потенційних батьків українських дітей, «попит» на процедуру усиновлення з-за кордону залишається стабільним. Інтерпол розглядає ці питання чи не щодня.

Разом із тим, у самій процедурі на рівні закону закладений потужний корупціогенний чинник, який здатен перетворити транскордонне усиновлення на прибутковий бізнес. Адже навіть за умов дотримання усіх вимог, у кожному конкретному випадку доведеться долати широку дискрецію українських посадовців.

Супроводження розслідувань

Одним з основних напрямів кожного національного центрального бюро – є супроводження кримінальних розслідувань за запитами партнерів.

Оскільки за законом здійснювати ОРД та проводити розслідування можуть лише визначені державні правоохоронні органи України, робочий апарат НЦБ є фактично тим хабом, через який держави світу (які, звісно, є членами Інтерполу) проводять свою роботу на території України в частині забезпечення кримінальних проваджень.

Так у 2022 році за запитами іноземних країн зокрема було проведено таку роботу:

ідентифіковано 2015 осіб;

перевірено 2014 ДНК-профілів;

перевірено 276 дактилокарт осіб (відбитків пальців).

відпрацьовано 130 повідомлень Держприкордонслужби України щодо спрацювання банку даних Інтерполу «викрадених/втрачених проїзних документів»;

проведено перевірку 1098 осіб за обліками Держприкордонслужби України;

перевірено 228 суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Також за дорученням Міністерства юстиції України організовуються приймання з-за кордону засуджених громадян України для подальшого відбування покарання на території нашої держави. У 2022 році цей напрям майже припинився. Адже до цього основна взаємодія відбувалася з органами РФ. Так, у 2021 році було прийнято 112 засуджених українців. З них – 108 – засуджених у Росії.

У зворотному напрямі потік завжди був значно менший. Так, за 2022 рік було передано лише одного засудженого (до Лівії). А в позаминулому році - двох до Російської Федерації.

Окремо наводимо перелік держав, які є досить популярними серед осіб що переховуються і видача з яких ускладнена чи неможлива з різних причин.  До них традиційно відносять США, Велику Британію, Ізраїль, Об’єднані Арабські Емірати, Туреччину, Катар. Участь цих країн в організації Інтерпол покладає на ці країни однакові обов’язки щодо взаємодії національних центральних бюро, як і на будь-яку іншу державу-члена.

За даними Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, тут також відбувається взаємовигідна співпраця. Хоча і не в такому обсязі, як із сусідніми країнами.

https://zib.com.ua