Пошук активів, забезпечувальні (заморожувальні) судові накази, цифрові активи, санкційні обмеження та виконання арбітражних рішень — серед практичних тем цьогорічної London International Disputes Week. Участь у заходах бере адвокат, заслужений юрист України, керуючий партнер АО «Богатир та Партнери» Володимир Богатир.
London International Disputes Week проходить у Лондоні з 1 до 5 червня 2026 року. Тема цьогорічного форуму — «Традиція, довіра та трансформація у міжнародному вирішенні спорів».
Захід традиційно збирає провідних практиків у сферах міжнародного комерційного та інвестиційного арбітражу, судового вирішення спорів і медіації, представників арбітражних інституцій, суддів, корпоративних юристів та науковців із ключових юрисдикцій світу. За даними організаторів, попередні форуми збирали понад 8 тис. учасників із більш ніж сотні країн, що робить LIDW однією з наймасштабніших подій глобальної спільноти у сфері вирішення спорів.
На думку Володимира Богатиря, участь у таких професійних дискусіях важлива для юристів з огляду на зростання кількості міжнародних спорів. «London International Disputes Week задає тон ключовим дискусіям у сфері міжнародного вирішення спорів, тож важливо обмінюватися досвідом із провідними світовими експертами. Сьогодні значний масив спорів формується довкола цифрових активів, їх розшуку, повернення та відповідних спорів», — зазначає пан Богатир.
Коментуючи тематику, він нагадав, що для українського бізнесу міжнародний спір не закінчується в момент отримання рішення. «Практичний результат з’являється тоді, коли зрозуміло, де знаходяться активи боржника, у якій юрисдикції їх можна заморозити, які заперечення будуть заявлені проти виконання і чи не виникнуть санкційні або регуляторні обмеження. Це потрібно прораховувати на етапі підготовки стратегії спору», — зазначив міжнародний адвокат.
За його словами, особливо важливими є теми, пов’язані з розшуком активів, забезпечувальними заходами та виконанням рішень за кордоном. «Якщо активи розміщені в іншій юрисдикції або переведені у цифрову форму, стандартного підходу вже недостатньо, – застерігає Володимир Богатир. – Юрист має розуміти, як рухалися кошти, які документи та докази підтверджують ризик виведення активів і який судовий інструмент дозволить забезпечити майбутнє стягнення». Окрема увага під час заходу – на санкційний компонент у міжнародних спорах. «Санкції є політико-правовим інструментом, який подекуди вступає в протиріччя не лише з національною правовою системою, а й з міжнародними зобов’язаннями держав, зокрема з принципом pacta sunt servanda (ст. 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів). Особлива колізія виникає щодо санкцій наднаціональних об’єднань, які не є сторонами Віденської конвенції, на відміну від держав, що до них входять. Останні залишаються зв’язаними своїми двосторонніми договорами про взаємний захист інвестицій, які підлягають виконанню незалежно від подібних рішень; інакше держава ризикує відповідати в інвестиційному арбітражі», — додав адвокат.

Кримінальне законодавство враховує мету, мотив і спосіб учинення правопорушення, розмір завданої шкоди, кількість співучасників та інші характеристики протиправної поведінки. Водночас мова, якою формується, виражається та реалізується кримінально протиправний умисел, самостійного правового значення не має. Такий підхід видається непослідовним на тлі сформованої практики мовного контролю.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.