Закон визначає ліквідацію банку як обмежену в часі процедуру. Однак на практиці встановлені строки продовжуються настільки, що ліквідація розтягується на десятиліття. 
Антикорупційний контроль системи ТЦК крізь призму результатів перевірок та моніторингу НАЗК
З березня 2022-го по жовтень 2023-го антикорупційний контроль над декларантами ТЦК та СП був законодавчо заморожений. Після відновлення — 36 завершених перевірок, десятки виявлених порушень, задокументовані схеми на мільйони гривень. І жодного судового позову про цивільну конфіскацію за результатами повних перевірок. Ці дані вперше стали публічними завдяки запиту на доступ до публічної інформації.
Державний аудит покликаний виявляти порушення у сфері використання публічних ресурсів. Але якщо щоразу після цього аудиторські матеріали опиняються у слідчого й зникають із публічного доступу, постає питання: чи не стала таємниця досудового розслідування зручним прикриттям для непублічності самого державного контролю?
Десятирічний період системної бездіяльності та свідомого ігнорування імперативних вимог закону щодо щорічної незалежної оцінки ефективності АРМА завершився початком процедури, легітимність якої викликає обґрунтований скептицизм. Незалежну комісію сформовано, і вона (не без допомоги самої АРМА) розпочала аудит. Проаналізуємо очікувані показники та ймовірні правові наслідки аудиту.
Не буває вічних союзників і постійних ворогів, є лише власні інтереси. Цей принцип англійської дипломатії виявився дуже близьким президенту Білорусі.
Сьогодні Мінськ займає досить прагматичну позицію в стосунках із сусідами і витягує максимальну користь як у політичному аспекті, надаючи комфортний майданчик для переговорного процесу, так і в економічному, вміло використовуючи взаємне запровадження санкцій усіма сусідами.
Як Білорусь позбувається санкцій, і які преференції в результаті отримала і ще отримає, спеціально для Forbes розповідає Володимир Богатир, заслужений юрист України, к.ю.н., керуючий партнер адвокатського об'єднання «Богатир і партнери».
Практика зняття і зміни санкцій досить поширена в політиці ЄС і США, і Білорусь − не виняток. Одним з останніх і найбільш знакових прикладів став Іран.
Очевидно, що ні в Тегерані, ні в Мінську не відбулося різкої зміни політичного режиму, цінностей чи форми правління. Однак обидві столиці зуміли витягти дивіденди з міжнародного тиску на Росію, в чиїй політичній орбіті вони перебувають.
Оскільки заходи обмежувального характеру до Білорусі з боку Європейського Союзу поступово вводилися протягом досить тривалого періоду часу, їх зняття − це в першу чергу політичний сигнал про готовність ЄС до взаємодії, хоч воно й не матиме визначального економічного характеру. Тому навряд чи можна очікувати радикальних змін у самій Білорусі в зв'язку з їх скасуванням.
Практика надання привілеїв при веденні бізнесу кумам, друзям, товаришам по службі є типовою як для пострадянського, так і для африканського, азіатського і американського регіонів. Про це свідчать останні дослідження Transparency International, згідно з якими Україна посіла «почесне» 130-те місце поряд із Камеруном, Іраном, Непалом, Нікарагуа і Парагваєм
Але політична еліта країни давно адаптувалася до наявних обмежень, тому зняття санкцій дасть їм суто декоративний ефект. У цьому сенсі Білорусь із її відносно невеликою економікою, «що живе на свої», виявилася стійкішою, ніж російський бізнес, який в останні роки активно інтегрувався в світову економіку і розпещений дешевими зовнішніми запозиченнями.
Слід звернути увагу на те, що зняття санкцій з таких нешкідливих активів, як пивоварна компанія «Раковський бровар» і футбольний клуб «Динамо», відбулося в судовому порядку. Рада Європи не зуміла надати доказів того, що впливовий білоруський підприємець (Юрій Чиж, власник ФК «Динамо-Мінськ» і ДК «Трайпл», яка займається імпортом та переробкою нафти − Forbes) фінансово підтримував владу в обмін на сприяння бізнесу.
Бізнесмен був членом президентського спортивного клубу, займав пост голови наглядової ради футбольного клубу «Динамо-Мінськ» і голови Білоруської федерації боротьби. Але всього цього виявилося недостатньо для суду ЄС. Остання судова практика за подібними позовами про зняття санкцій вказує на те, що Рада Європи, як і її політичні партнери, багато в чому керується оціночними категоріями поза межами правових норм, а органи прокуратури і зовнішньополітичні відомства країн, які клопочуть про введення санкцій щодо колишніх керівників та інших співгромадян, не можуть забезпечити належну доказову базу.
Санкціоновані особи мають право оскаржити рішення ради ЄС в Європейському суді загальної юрисдикції протягом 2 місяців і 10 днів із введення таких санкцій, надавши всі докази. Сама заява має бути підготовлена і передана безпосередньо до ради ЄС.
Як правило, основними аргументами з боку наших клієнтів були:
- порушення презумпції невинності, права на справедливе правосуддя і права на захист;
- перевищення радою EC своїх повноважень;
- посягання на право власності;
- посягання на право особистої недоторканності й повагу до приватного і сімейного життя, порушення принципу недопущення дискримінації.
Рада Європи, як і її політичні партнери, багато в чому керується оціночними категоріями поза межами правових норм, а органи прокуратури і зовнішньополітичні відомства країн, які клопочуть про введення санкцій щодо колишніх керівників та інших співгромадян, не можуть забезпечити належну доказову базу
Важливо зазначити, що основна маса успішних справ у європейських судах щодо оскарження санкцій велася англійською мовою. Ведення процесу національною мовою, як правило, затягує оскарження.
Слід очікувати і можливого оскарження санкцій, введених Україною. З огляду на часто сумнівну якість доказової бази, наданої правоохоронними органами, про яку вже згадувалося вище, за благополучний результат цих справ у суді ЄС на користь держави Україна, на жаль, поручитися не можна.