Станом на початок навчального року у 1991 році в Україні, яка щойно здобула незалежність, офіційно було 21,9 тисячі шкіл. У цих закладах навчалося 7,102 млн учнів. З того часу залишилося усього 58% закладів середньої освіти.
Про це написав юрист Володимир Богатир у статті для "Українських новин". Дані Державної служби статистики свідчать, що 2023-2024 навчального року в Україні функціонувало 12,7 тисяч шкіл, у яких навчалосяя 3,906 млн учнів та працювало 390 тисяч учителів.
За словами юриста, так відбувається через зниження народжуваності та скорочення населення. Він наголосив, що стаття 53 Конституції гарантує кожному право на освіту і повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою, її доступніть та безоплатність забезпечує держава. Однак не у всіх містах ці гарантії працюють.

"Вирішити негаразди сільської освіти наразі не вийшло. Єдиним ефективним способом залишається ліквідація шкіл разом з їхніми проблемами. Втім, зі скороченням населення в країні, зниженням народжуваності, зникає також і потреба в освітніх послугах", – додав Богатир.
Крім того, в Україні в останні роки збільшилася кількість ліквідованих шкіл. За даними Інституту освітньої аналітики Міністерства освіти і науки протягом 2020/21 навчального року в Україні було ліквідовано 249 шкіл, а запущено лише 9.
Показовим також є те, що кількість шкіл державної та комунальної власності по Україні протягом минулого навчального року скоротилась на 1338 (10,6%). Натомість кількість приватних закладів загальної середньої освіти збільшилась на 48.

Нещодавно НАБУ і САП представили результати діяльності за півріччя як історію успіху: резонансні викриття, десятки справ і мільярди гривень "економічного ефекту". Та чи дає обраний формат змогу оцінити їхню реальну роботу? Спробуємо розібратися.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.