Лондонський міжнародний арбітражний суд (LCIA) — одна з найавторитетніших установ у сфері вирішення міжнародних комерційних спорів. Звіт за 2024 рік показує, як трансформується глобальна арбітражна практика і яку роль цей суд відіграє для України та її суб’єктів господарювання.
Місце у глобальній системі
Звіт LCIA за 2024 рік підтверджує стабільну довіру до інституції, яка залишається «золотим стандартом» адміністрування спорів.
Заснований понад 130 років тому, London Court of International Arbitration і сьогодні зберігає статус авторитетної, незалежної й ефективної установи, що адмініструє арбітражні та інші ADR-процедури (Alternative Dispute Resolution) по всьому світу.
LCIA не є державним або міждержавним судом. Це інституція, яка адмініструє провадження відповідно до погоджених сторонами правил, зокрема до Правил арбітражу LCIA, а також — за домовленістю — за Правилами UNCITRAL чи на умовах ad hoc з призначенням арбітрів або утриманням коштів (fundholding).
Глобальний характер LCIA забезпечується його відкритістю до застосування будь-якої правової системи, до участі сторін з будь-яких юрисдикцій, а також до призначення арбітрів із різних країн. При цьому установа не має обмежень щодо місця арбітражу: сторони можуть обрати будь-яке — за умов дотримання процедур LCIA. І це робить інституцію придатною як для спорів між великими транснаціональними корпораціями, так і для угод із державами або суб’єктами публічного права.
Але ключовим процесуальним інструментом усе ж є Правила LCIA, остання редакція яких набула чинності у 2020 році. Вони передбачають модернізовану модель провадження: призначення арбітрів, комунікація сторін, розгляд заяв про приєднання третіх осіб, консолідація справ, електронне подання документів — усі ці елементи регулюються гнучко, з орієнтацією на ефективність. Окремо врегульовано питання розгляду спорів на підставі кількох контрактів або за участі кількох сторін.
LCIA відрізняється і підходом до фінансування. На відміну від інституцій, які застосовують фіксований відсоток від суми позову, LCIA використовує погодинну модель оплати послуг як для арбітрів, так і для адміністративного персоналу. Це робить розгляд справ економічно обґрунтованим навіть при високій ціні позову або складності провадження.
Участь у провадженні LCIA не потребує спеціального членства чи акредитації — достатньо передбачити у контракті арбітражне застереження на користь LCIA. Це відкриває доступ до послуг інституції для широкого кола суб’єктів, у тому числі з України, включно з приватними компаніями, інвесторами, державними органами, банками чи експортерами.
Ключові тренди 2024 року
У 2024 році LCIA зберіг позицію однієї з найактивніших міжнародних арбітражних інституцій. До цього суду зверталися майже щодня. При цьому з 362 звернень 318 (87%) — це арбітражі, повністю адміністровані за Правилами LCIA, що підтверджує центральне місце класичного арбітражу у діяльності інституції.
95% справ у 2024 році мали хоча б одну сторону, що не є резидентом Великої Британії, а 75% справ — це спори виключно між іноземними сторонами. У провадженнях фігурували учасники зі 101 юрисдикції, а найбільше сторін походили з Кенії, США, Швейцарії, ОАЕ та РФ.
Високий рівень глобалізації арбітражу LCIA підтверджує і географія вибору права та місця арбітражу. У 2024 році арбітражі адмініструвалися за 35 системами матеріального права, у 21 місці арбітражу в межах 15 юрисдикцій. Попри це, Лондон залишається абсолютним лідером серед арбітражних «домівок» — його обрано як місце арбітражу у 89% справ. У ролі застосовного права найчастіше використовувалося право Англії та Уельсу (у 78% проваджень). У частині справ застосовувалося матеріальне право інших юрисдикцій, у тому числі України, Пакистану, Бразилії, Франції, Саудівської Аравії.
Серед галузей, з яких виникають спори, першість традиційно зберігає транспорт і торгівля сировиною — 29% усіх справ. За ними йдуть банківська та фінансова сфера (17%), енергетика (10%), будівництво й інфраструктура (8%), а також технології (6%). Ця структура відображає особливості міжнародної торгівлі, де саме такі сектори найчастіше включають арбітражні застереження у контракти.
Окремої уваги заслуговують процесуальні інструменти, доступні користувачам Регламенту LCIA. У 2024 році до інституції надійшло 19 заяв про прискорене формування складу арбітражу та екстрений арбітраж, а також 16 заяв про ранній розгляд (Early Determination), було подано 29 комплексних запитів, 40 заяв про консолідацію, три заяви про паралельне провадження та вісім заяв про приєднання сторін. «Ці тенденції свідчать про зростальне усвідомлення та стратегічне використання процесуальних механізмів, передбачених Регламентом LCIA», який «продовжує розвиватися як набір правил, що відомі своєю орієнтацією на автономію волі сторін і сприянням процесуальній ефективності», - відзначив гендиректор LCIA Кевін Неш.
LCIA продовжує приділяти особливу увагу прозорості у призначенні арбітрів. У 2024 році 59% призначень LCIA були на користь небританських фахівців. Крім того, 14% усіх призначень з боку LCIA були першими для відповідних арбітрів. А це може свідчити про зусилля інституції щодо оновлення пулу фахівців і підтримки рівних можливостей для нових кандидатів.
LCIA очима українського бізнесу
У 2024 році участь українських сторін в арбітражах LCIA була незначною, але все ж потрапила до статистики. Сторони, які брали участь в арбітражах LCIA у 2024 році, походили зі 101 юрисдикції. Серед них українські компанії, органи чи громадяни становили лише 1,1% усіх учасників.
Це нижче, ніж у 2023 році, коли цей показник сягав 2,4%. Хоча абсолютна кількість справ з українською участю не наводиться, можна припустити, що йдеться про 5–6 проваджень, виходячи з загальної кількості арбітражів.
Попри невелику частку, Україна згадується серед юрисдикцій, де арбітражі проводилися або за місцем арбітражу, або за застосовним матеріальним правом. У звіті зазначено, що у 2024 році в шести провадженнях місце арбітражу або застосовне право відповідали українській юрисдикції. Це свідчить про прийнятність українського права, а українські контрагенти вже мають досвід участі в процесах, що адмініструються за правилами LCIA.
За географічним принципом Україну віднесено до регіону Центральної та Східної Європи, який загалом сформував 6% усіх сторін у справах LCIA. У цьому ж регіоні фігурують Кіпр, Польща, Румунія — юрисдикції, які активніше залучені до міжнародного арбітражу. Це може свідчити про недовикористаний потенціал участі українських сторін у таких провадженнях.
Варіант для складних зовнішньоекономічних спорів
Отже, вибір LCIA залежить не лише від репутації інституції, а й від характеру правовідносин, правової системи, до якої апелює контракт, та місця фактичного виконання зобов’язань. У багатьох випадках місце арбітражу в Лондоні або застосування англійського права дає сторонам більшу передбачуваність, особливо в умовах слабко передбачуваної національної юрисдикції або ризику політизації спору.
Серед чинників, які стримують ширше залучення LCIA до вирішення спорів за участю українських сторін, можна вважати назвати: недостатній рівень поінформованості контрагентів, орієнтацію на вже звичні інституції (як-от МКАС при ТПП України або ICC), обмежені ресурси малих і середніх компаній, а також побоювання щодо витрат на представництво у Лондоні. Водночас для структурованих контрактів з іноземними інвесторами або участю міжнародних фінансових інституцій арбітраж за правилами LCIA може стати практичним інструментом забезпечення рівноваги інтересів.
Український бізнес і державний сектор стикаються зі зростанням кількості договорів, у яких арбітраж розглядається не як формальність, а як ключовий елемент стратегії правового захисту. У цьому контексті LCIA є релевантним прикладом того, як транснаціональні спори можуть вирішуватися поза юрисдикціями, що прямо залучені до конфлікту.