Cтатистика та тенденції виконання запитів про видачу осіб
Європейський суд з прав людини оприлюднив щорічний звіт за 2025 рік. Статистика викликає серйозне занепокоєння щодо дотримання Україною конвенційних зобов'язань.
Євроінтеграція вимірюється не заявами, а здатністю держави працювати за стандартами належного врядування. Оцінювання SIGMA, яке Єврокомісія використовує у переговорному процесі, фіксує ці здатності у цифрах. Нещодавній аудит, проведений Рахунковою палатою, виявив недоліки, які можуть стати переговорними ризиками.
Інституційне моделювання повоєнного транзиту влади є важливим елементом внутрішньополітичного процесу підготовки до виборів.
Ситуація із визначенням розміру застав в Україні свідчить про системну кризу їх застосування. Таку позицію у коментарях «Комерсант Український» озвучили юристи та практикуючі адвокати.
У сучасному праві діє презумпція дійсності арбітражного рішення. Це так званий «золотий стандарт», закріплений Нью-Йоркською конвенцією 1958 року, який полягає в тому, визнання та виконання арбітражних рішень є правилом, а відмова – винятком.Середньомісячні витрати на утримання ув'язнених в Україні складають 14165 грн, що вдвічі більше за мінімальну зарплату. Більшість цих коштів йде на утримання персоналу кримінально-виконавчої служби.
Однією із соціальних гарантій, що має забезпечувати можливість для кожного заробляти собі на життя, є мінімальна зарплата. Але в Україні вартість життя ув’язненого вдвічі більша за мінімум, який держава гарантує вільній людині. Про це у коментарі УНН, спираючись на дані надані Мінюстом, розповів адвокат, Заслужений юрист України, к.ю.н. Володимир Богатир.
"Середньомісячні витрати на утримання засуджених та осіб, узятих під варту, в розрахунку на одну особу надали на наш запит у Міністерстві юстиції України, до складу якого сьогодні входить також Державна кримінально-виконавча служба", - повідомив юрист.
За словами Володимира Богатиря, за сім років ці витрати збільшились у 3,3 рази - з 4258 гривень на місяць у 2016 році до 14165 гривень у 2023 році (докладніше див. інфографіку).
"Розмір мінімальної місячної зарплати, який щороку визначається у Державному бюджеті України, також зростав, але завжди був меншим (приблизно у два рази) за витрати на утримання ув’язнених.
Чому так? Адже потреб у вільної людини, яка до того ще й працює аби прожити, об’єктивно більше ніж в тих, що перебуває у місцях несвободи. Крім витрат на їжу, одяг та житло (чим забезпечені ув’язнені) працівник має опікуватися своїми дітьми або батьками, якось достойно реалізовувати право на відпочинок, відкладати щось на майбутнє.
Річ у тім, що у витрати на ув’язнених, крім задоволення їхніх потреб, також закладаються видатки на утримання та соціальний захист персоналу кримінально-виконавчої служби, забезпечення оперативно-службової діяльності, а також видатки на матеріально-технічне забезпечення діяльності установ і органів ДКВС, оплату спожитих комунальних послуг та енергоносіїв тощо", - пояснив таку різницю адвокат.
Володимир Богатир також звернув увагу на Розподіл видатків Державного бюджету України на 2024 рік (додаток 3 до Закону про Держбюджет), де можна побачити, що бюджетною програмою 3601020 "Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України" разом загальний і спеціальний фонди за цією програмою складають суму в 8,7 млрд грн. Левова частина (99,5%) - це видатки споживання.
"Комунальні послуги та енергоносії забирають 912,1 млн грн (10,4%), а на оплату праці йде 6,1 млрд грн (69,7% від усіх витрат). Тобто більша частина вартості утримання ув’язненого - це утримання персоналу кримінально-виконавчої служби. Скільки насправді коштів на життя лишається засудженим та особам, узятим під варту, - залишається лише здогадуватися", - додав Богатир.
Також він відзначив, що порівняно із попереднім роком, видатки на оплату праці за бюджетною програмою 3601020 у 2024 році зросли на 1,18 млрд гривень, або на 24%. У той час як мінімальна зарплата (станом на 1 січня) - лише на 6% (з 6700 до 7100 грн.).
Повні дані за роками див. у таблиці.
"Логіка цифр вказує на те, що держава більше опікується працівниками установ і органів Державної кримінально-виконавчої служби, аніж соціальними гарантіями своїх пересічних громадян. Чому так питання до тих хто зараз відповідає за правову та економічну політику в країні", - підсумував юрист.