Закон визначає ліквідацію банку як обмежену в часі процедуру. Однак на практиці встановлені строки продовжуються настільки, що ліквідація розтягується на десятиліття. 
Антикорупційний контроль системи ТЦК крізь призму результатів перевірок та моніторингу НАЗК
З березня 2022-го по жовтень 2023-го антикорупційний контроль над декларантами ТЦК та СП був законодавчо заморожений. Після відновлення — 36 завершених перевірок, десятки виявлених порушень, задокументовані схеми на мільйони гривень. І жодного судового позову про цивільну конфіскацію за результатами повних перевірок. Ці дані вперше стали публічними завдяки запиту на доступ до публічної інформації.
Державний аудит покликаний виявляти порушення у сфері використання публічних ресурсів. Але якщо щоразу після цього аудиторські матеріали опиняються у слідчого й зникають із публічного доступу, постає питання: чи не стала таємниця досудового розслідування зручним прикриттям для непублічності самого державного контролю?
Десятирічний період системної бездіяльності та свідомого ігнорування імперативних вимог закону щодо щорічної незалежної оцінки ефективності АРМА завершився початком процедури, легітимність якої викликає обґрунтований скептицизм. Незалежну комісію сформовано, і вона (не без допомоги самої АРМА) розпочала аудит. Проаналізуємо очікувані показники та ймовірні правові наслідки аудиту.
14 серпня 2020 року відбулося засідання Печерського районного суду м. Києва з розгляду клопотання Державного бюро розслідувань про здійснення спеціального досудового розслідування відносно адвоката, заступника міністра юстиції у 2007-2011 роках Володимира Богатиря.
Незважаючи на цілковитий правовий абсурд, суть кримінального провадження наразі не була предметом судового розгляду. Хоча, слід зауважити, що В.Богатиря переслідують лише за сумлінне виконання своїх посадових обов’язків, а саме —офіційне опублікування рішення Конституційного Суду, яке є частиною чинної Конституції.
Натомість, сторона обвинувачення в особі прокурора “реформованого” Офісу Генерального прокурора робила усе можливе, аби не допустити до участі у процесі залучених клієнтом захисників, зокрема й мене. Прокурор завчасно вручив матеріали адвокату з центру надання БПД. Натомість, коли адвокат з центру БПД повідомила про припинення своїх повноважень та передала матеріали клопотання про здійснення заочного розслідування, прокурор принципово відмовився на прохання адвокатів передати ці матеріали залученим захисникам В.Богатиря.
Саме по собі розслідування відбувається за фактом винесення начебто неправосудного рішення КС від 30.09.2010 №20-рп/2010, яке є чинним і до сьогодні. Власне воно є остаточним і не підлягає оскарженню і набуло чинності з моменту його проголошення, а не його друку.
Це безпрецедентний випадок політичного переслідування колишнього державного службовця за виконання рішення КС, яке відбувається на підставі постанови Верховної Ради від 24.02.2014 № 775-VII «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді». Нею було протиправно звільнено низку суддів КС та зобов’язано Генеральну прокуратуру України порушити кримінальне провадження по факту прийняття рішення КС №20-рп/2010 і притягти усіх винних осіб до відповідальності. При цьому жодного суддю КС до відповідальності ніхто не притягував, а справи про поновлення, як мінімум трьох звільнених суддів перебувають на розгляді в ЄСПЛ.
Нагадаємо, що поточна редакція Конституції, а саме пп.15 та 16 «Перехідних положень» Конституції, викладені з урахуванням вимог рішення КС № 20 рп/2010 від у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів щодо відповідності Конституції (конституційності) закону «Про внесення змін до Конституції України» від 8.12.2004 № 2222-IV.
Тобто, якщо виходити з логіки слідства, наша держава живе за Конституцією, частина якої визнана слідчими неправосудною! А хто дав право слідчим ставити під сумнів правосудність рішень КС?
Дії парламенту по втручанню в діяльність правоохоронних органів були предметом не одного рішення КС. До чого це призвело? За інформацією секретаріату Комітету Верховної Ради з питань правової політики, у секретаріаті відсутній паперовий варіант чинної Конституції. Натомість у своїй роботі він використовує електронний варіант Основного Закону, текст якого розміщений на веб-сторінці Верховної Ради та є скомпільованим на основі офіційних публікацій у «Відомостях Верховної Ради України» тексту Конституції, прийнятої на п’ятій сесії ВР 28 червня 1996 року, із наступними змінами і доповненнями.
Добре, що хоч суд, на відміну від таких правоохоронців, без застережень приймає повноваження захисників. Адже стороною обвинувачення не надано підтвердження не чинності таких повноважень. Як зазначила адвокат Регіонального центру з надання безплатної вторинної правової допомоги, Єдиний реєстр державний реєстр судових рішень містить десятки рішень про зобов’язання слідчих і прокурорів допустити адвокатів В.Богатиря. Проте сторона обвинувачення, систематично порушуючи ці приписи, намагаються залучити адвокатів з центру БПП з метою порушення права на захист при проведенні окремих слідчих дій.
Не зважаючи на позицію суду, ДБР та ОГП продовжують відмовляти в реалізації права на захист у цій справі, посилаючись на надумані підстави. Вони сумніваються в дійсності договорів про надання правової допомоги, оскільки клієнт перебуває за кордоном. Здається, що реформа прокуратури не до чого гарного на жаль не призвела.
Утім, це не цікавить керівництво ОГП, яке направляє переводить в реформований офіс малоефективного прокурора, який за 8 років роботи спромігся добитися одного вироку і то — виправдувального.
https://zib.com.ua