Перенесення процесуальних строків, ознайомлення зі справами, неможливість участі у судових засіданнях, трудові відносини, виконання контрактів і навіть форс-мажор — це далеко не повний перелік правовідносин, які зачепили повітряні тривоги, що постійно оголошуються на територіях України.

Місяць в укритті

Якщо хтось вважає проблему надуманою, йому варто подивитися на статистику оголошуваних повітряних тривог. Ми запитали у КМДА дані по столиці та отримали досить цікаві цифри.

Виявляється, якщо всі тривоги, що проголошувалися у 2022 році, скласти разом, то з початку повномасштабного вторгнення сигнал загрози тривав 29 діб. Тобто цілий місяць часу за неповний рік існувала загроза атаки з повітря, коли бажано перебувати в укритті.

У 2022 році лише у листопаді кількість спокійних днів перевищила кількість тривожних (17 проти 13). У вересні їх було порівну (15/15). Решта місяців — домінували повітряні тривоги. Водночас у лютому і березні спокою не було взагалі. Лише наприкінці квітня (26 числа) вперше не було повітряних тривог.

Додайте сюди фактор невизначеності й постійного напруження — отримаємо достатньо аргументовану причину для відтермінування тих або інших обов’язків, зокрема процесуальних.

Між іншим, такі дані можна запитати й отримати за будь-яким регіоном. Київ ми взяли як приклад, оскільки тут працює найбільше юристів. Зрозуміло, що в областях і містах, наближених до зон бойових дій, цифри будуть значнішими.

Судді зважають

А от суддям прямо заборонили ігнорувати сигнали повітряної тривоги. Так, рішенням РСУ від 05.08.2022 № 23 увагу керівників органів та установ системи правосуддя, а також самих суддів звернули на недопустимість ігнорування сигналів повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту.

Їм нагадали, що законодавством передбачено чіткий алгоритм поведінки громадян та повноваження органів влади, керівників підприємств у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять інформацію про повітряну тривогу. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій, зокрема припинити роботу та негайно прямувати до найближчої захисної споруди (сховища, підвального приміщення, паркінгу тощо).

Згаданим рішенням РСУ також схвалила рекомендації, які були підготовлені та оприлюднені ще на початку повномасштабної агресії. Вони стосуються загального підходу до організації роботи судових установ і, звісно, впливають на мотиви ухвалення конкретних рішень під час розгляду справ.

Так, у випадку загрози життю, здоров’ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Якщо є змога, слід відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають можливість подати заяву або не можуть прибути в суд у зв’язку з небезпекою для життя. Суддям радять виважено підходити до питань, пов’язаних із поверненням різного роду процесуальних документів, залишенням їх без руху, встановленням різного роду строків, за можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Якщо за об’єктивних обставин учасник провадження не може брати участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ за допомогою технічних засобів, визначених КПК, як виняток слід допускати участь такого учасника в режимі ВКЗ за допомогою будь-яких інших технічних засобів, в тому числі й власних.

Отже, загальний тон рекомендацій РСУ суддям — максимальна безпека, навіть коли це впливає на строки судочинства.

Непереборна сила

Адвокати також висловилися стосовно особливостей організації роботи із надання правової допомоги в умовах перманентних повітряних тривог. Так, Рада адвокатів України ухвалила рішення від 16-17.11.2022 № 148 «Про поважність причин неявки адвоката в судове засідання, слідчі дії, тощо під час воєнного стану». Воно є обов’язковим для усіх адвокатів, а також (що більш важливо) дисциплінарних органів, які ухвалюють рішення за скаргами на поведінку адвоката.

Зважаючи на задекларовані (стст. 5, 23 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») гарантії адвокатської діяльності, держава має забезпечити безпечне здійснення обов’язків із надання правничої допомоги.

Адвокатська діяльність провадиться на всій території України, для надання правничої допомоги, для забезпечення участі в слідчих діях, досудовому розслідуванні, судовому засіданні адвокати змушені переміщатись як у межах одного населеного пункту, так і в інші населені пункти чи області. А це є додатковими ризиками та загрозами для життя адвокатів, оскільки час, необхідний на прибуття до приміщення суду, правоохоронних органів тощо, може збігатися з оголошенням повітряної тривоги.

Також РАУ звернула увагу, що повітряна тривога може тривати в різних локаціях, одночасно і в різний час, може не збігатися у місці проведення судового засідання, слідчих дій з місцем перебування адвоката. Оскільки громадський транспорт під час сигналу не працює, це також призводить до неможливості взяти участь у процесуальній дії.

Крім цього, неможливо передбачити тривалість сигналу, що також унеможливлює прибуття адвоката в судове засідання, в органи досудового розслідування, адміністративної юрисдикції тощо. Окремо акцентовано, що відповідно до ст. 138 КПК однією з поважних причин неприбуття особи на виклик є обставини непереборної сили. І є достатні підстави вважати, що обставини, які пов’язані із запровадженням воєнного стану, в тому числі сигнал повітряної тривоги, є обставинами непереборної сили, що є поважною причиною для неприбуття адвокатів. Отже, резюмує РАУ, такі дії адвоката не є порушенням правил адвокатської етики.

Як форс-мажор

В окремих випадках сигнал повітряної тривоги дійсно може бути використаний як форс-мажор.

Адже форс-мажорні обставини — це надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно впливають на виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків за законодавчими й іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

І згідно з п. 6.9 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (рішення президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) визначено 4 критерії таких обставин:

• надзвичайність — мають винятковий характер і перебувають за межами впливу сторін;
• непередбачуваність — їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов’язання або до настання відповідного обов’язку;
• невідворотність (непереборність) — неминучість події/подій та/або її/їх наслідків;
• причинно-наслідковий зв’язок між обставиною/подією і неможливістю виконання конкретних зобов’язань за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо.

Як видно, повітряна тривога, зважаючи на обов’язок певної поведінки в рамах цивільного захисту, повністю відповідає першим трьом ознакам. Остання — причинно-наслідковий зв’язок — має обґрунтовуватися і доводитися в кожному конкретному випадку з огляду на обставини неможливості виконання обов’язків і допущення того або іншого порушення за договором. Про необхідність цього неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах.

Отже, сигнал повітряної тривоги прямо впливає на поведінку громадян у частині ускладнення (унеможливлення) виконання тих або інших обов’язків у визначені строки і терміни. Зважаючи на положення законодавства, сам факт оголошення сигналу у певний час може бути використаний  і сприйнятий як достатній аргумент під час ухвалення окремих процесуальних рішень, для визнання обставин непереборної сили. Крім цього, відповідними положеннями варто було б доповнити процесуальні кодекси. Інформацію щодо конкретних дат, часу, тривалості можна взяти на офіційних вебресурсах місцевих органів влади. Ігнорування органами влади таких фактичних даних, оскільки вони зачіпають право людини на життя, здоров’я, безпечні умови роботи, неможливе.

https://pravo.ua/