Нещодавно НАБУ і САП представили результати діяльності за півріччя як історію успіху: резонансні викриття, десятки справ і мільярди гривень "економічного ефекту". Та чи дає обраний формат змогу оцінити їхню реальну роботу? Спробуємо розібратися.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.
Ліквідація банку не означає, що всі його борги погашаються виключно за встановленою законом черговістю. Деякі витрати, без яких неможливі управління активами, їх збереження чи реалізація, можуть оплачуватися поза нею. Але де проходить межа між звичайною кредиторською вимогою і витратою, необхідною для ліквідації, та чим контрагент має довести право на пріоритетну оплату? 
Судова система залишається недофінансованою, працює з відчутним кадровим дефіцитом і має невирішені соціальні питання. Водночас надходження від судового збору перевищилиплан, а серед майбутніх пріоритетів з’являються рішення з використанням штучного інтелектуУ ВС відновили закордонні відрядження, але чомусь приховують інформацію
Поїздки у справах за кордон — важлива і відповідальна місія для представника будь-якої організації. Особливо, коли йдеться про загальнодержавні інтереси. Їздять на ділові зустрічі, навчання та для обміну досвідом і представники Верховного Суду. І хоча сьогодні з цього роблять таємницю, нам удалося знайти деяку інформацію.
Як нещодавно з’ясувалося, у Верховному Суді працюють чиновники, які не дуже охочі до спілкування. Там готові ділитися публічною інформацією із громадськістю, але тільки у разі, коли вона не використовуватиметься для критики судової системи. І, очевидно, тема закордонних відряджень для них болюча. На їх переконання, вона може дискредитувати суддів.
Про своєрідне тлумачення законів «vice versa» у найвищому суді у системі судоустрою ми нещодавно вже писали. Відтак, додатково зупинятися на особливостях доступ до публічної інформації не будемо.
Утім, хоча нам не дали запитувану інформацію, ми частково знайшли її у відкритому доступі. Її розмістив на порталі «Судова влада» сам апарат ВС, як підсумки своєї роботи. Очевидно, тут вони питаннями репутації не переймалися.
З цих звітів можна дізнатися, що у 2019 році із робочими візитами за кордон виїжджали 86 суддів та 16 працівників апарату ВС. Для цього було оформлено 43 відрядження. Також можна переглянути (додаток 4 підсумків) таблицю із докладним описом усіх заходів, їх організаторів, датами відрядження, та кількістю суддів Великої палати, касаційних судів та працівників, що брали участь.
Найбільше протягом року було візитів до Страсбургу (7). З них переважно до Європейського суду з прав людини. Заходи організовували органи й проекти Ради Європи (проекти «Підтримка виконання Україною рішень ЄСПЛ», «Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень», Генеральний директорат з прав людини та верховенства права РЄ, Департамент з питань виконання рішень ЄСПЛ).
По чотири заходи (робочі та навчальні візити) організували ОБСЄ та USAID, три відрядження були пов’язані із Канадським проектом підтримки судової реформи в Україні, по дві поїздки забезпечили Державний департамент США та проект «Twinning Верховний Суд: Посилення інституційної спроможності Верховного Суду у сфері захисту прав людини на національному рівні». Також чимало заходів судді ВС відвідали на запрошення вищих судів іноземних країн.
Усі заходи можна умовно поділити на робочі та офіційні візити, навчання (колоквіуми, семінари, навчальні візити) та обмін досвідом (форуми, конференції).
Очевидно через початок повномасштабної агресії, у буремному 2022 році кількість виїздів скоротилася удвічі. Було лише 25 закордонних відряджень на заходи, участь в яких взяли 42 судді та 10 працівників апарату. У відповідному звіті (див. стор. 42) також можна ознайомитися із темами та країнами. Щоправда, вже без деталізації стосовно організаторів заходів та суддів або працівників, які виступили учасниками.
А от аналогічний документ за 2023 рік дає ще менше інформації. Втім, і з нього можна зрозуміти, що міжнародні зв’язки повернулися на «довоєнний» рівень. Тут повідомляється про організацію 59 відряджень, в які поїхало 83 судді та 12 працівників. Але хто, куди й скільки їздив вже не зрозуміло. Такі часи.
Чи становить така інформація публічний інтерес? Очевидно, що так. Адже участь у публічних заходах високих суддів та посадовців характеризує зміст їхньої роботи. І хоча закордонні відрядження частіше за все фінансуються організаторами, тим не менш, витрачений на закордонні відрядження робочий час (як відомо досить не дешевий) оплачується з бюджету. Але чому у ВС приховують цю інформацію і громадськість може дізнатися про неї лише з «уламків», розкиданих на порталі судової влади, — залишається загадкою.