При підготовці будь-якого законодавчого акту необхідна дотримуватись логічної послідовності та взаємозв'язку нормативних положень. Неприпустимо, щоб положення законопроекту суперечили Конституції та законам України.
Законодавець має дотримуватись плану законопроектної роботи, його строків для розроблення та внесення законопроектів.
Натомість ми маємо стрімкі дії законодавців, які викликали незадоволення тих, хто експлуатував тему боротьби с корупцією.
Не можна толерувати до частини суспільства, яке вимагає для антикорупційних органів якихось спеціальних та надзвичайних повноважень без жодного контролю та підпорядкування замість чіткого виконання Конституції України та законів.
Україна – є республікою, згідно Декларації про державний суверенітет та Конституції. За конституційним визначенням, республіка — це демократична форма правління, де влада здійснюється народом через обраних ним представників.
Україна – є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя, тому існування правоохоронних органів залежних від іноземного впливу є неприпустимим, як неприпустимими є апелювання до іноземних урядів в зв’язку з діями українських парламентарів.
На даний час законодавець усунув правові колізії щодо реалізації повноважень Генеральним прокурором органічно підпорядкувавши Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру відповідно до вимог Конституції України та Закону України "Про прокуратуру".
Отже, зміни до КПК України повернули САП до організаційно-процесуальної єдності органів прокуратури з неприроднього способу її існування, що підвищує рівень відповідальності в системі.
Не вирішеним залишається питання конституційності створення, кадрового забезпечення та діяльності НАБУ. Нагадаю, що Конституційний Суд України раніше вже визнав неконституційним призначення керівника НАБУ, а співвідношення витрат на цей орган та його ефективність ставлять під сумнів доцільність його існування.
Виключно відновлення конституційного порядку та чітке дотримання українського законодавства може забезпечити законність та функціонування правової держави.

Кримінальне законодавство враховує мету, мотив і спосіб учинення правопорушення, розмір завданої шкоди, кількість співучасників та інші характеристики протиправної поведінки. Водночас мова, якою формується, виражається та реалізується кримінально протиправний умисел, самостійного правового значення не має. Такий підхід видається непослідовним на тлі сформованої практики мовного контролю.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.