Звітність Антимонопольного комітету демонструє активну роботу: справи розглядаються, порушення фіксуються, штрафи накладаються. Однак Рахункова палата виявила глибокий розрив між ухваленням рішень та їх виконанням. Причини цього розриву змушують переглянути межі відповідальності регулятора.
Кримінальне законодавство враховує мету, мотив і спосіб учинення правопорушення, розмір завданої шкоди, кількість співучасників та інші характеристики протиправної поведінки. Водночас мова, якою формується, виражається та реалізується кримінально протиправний умисел, самостійного правового значення не має. Такий підхід видається непослідовним на тлі сформованої практики мовного контролю.
В Україні система публічних закупівель стала формальною оболонкою: держава не бачить повного обсягу витрат, а переважна більшість процедур, які називають конкурентними, не є такими по суті. При цьому офіційна статистика радше маскує наявні проблеми, ніж дає основу для їх усунення, що є прямим викликом євроінтеграції.
Наприкінці 2026 року міжнародну правничу спільноту очікує подія, значення якої важко переоцінити. Вперше за багато років орган, який є єдиним механізмом правового захисту особи від зловживань каналами Інтерполу, оновлюватиметься одночасно й у повному складі.Аби подолати різницю у правових системах, мовні бар’єри, а також розбіжності в організації діяльності правоохоронних органів держав світу, кожна країна-член Інтерполу створює своє національне центральне бюро, яке координує міжнародне поліцейське співробітництво всередині країни. Одним з основних напрямів кожного НЦБ є супроводження кримінальних розслідувань за запитами партнерів.
Функції НЦБ в Україні покладені на Нацполіцію. Окремо визначений підрозділ (робочий апарат) відповідальний за:
- обмін відкритою та оперативно-розшуковою інформацією в межах Інтерполу;
- обмін запитами та відомостями про злочини та злочинців, розшукуваних осіб, предмети, документи, здійснення нагляду за особами, які підозрюються у скоєнні злочинів тощо;
- формування банку даних про злочини та злочинців, розшукуваних осіб, предмети та документи;
- сприяння представникам правоохоронних органів-партнерів, яким в Україні необхідно провести оперативно-розшукові та інші заходи.
Для цього Укрбюро отримує інформацію від правоохоронних органів, центральних і місцевих органів державної виконавчої влади України з питань, що входять до його компетенції, а також надає їм отриману по лінії Інтерполу інформацію.
Отже, оскільки за законом здійснювати ОРД та проводити розслідування можуть лише визначені державні правоохоронні органи України, робочий апарат НЦБ є фактично тим хабом, через який держави світу (які, звісно, є членами Інтерполу) проводять свою роботу на території України в частині забезпечення кримінальних проваджень.
Що саме становить предмет взаємодії можна зрозуміти зі звітів про результати діяльності НЦБ. Вони на вимогу законодавства готуються щорічно головою Національної поліції. Ми запитали таку інформацію і її за останні роки надав Департамент міжнародного поліцейського співробітництва МВС.
Так у 2021 році за запитами іноземних країн зокрема було проведено таку роботу:
- ідентифіковано 2719 осіб;
- перевірено 307 ДНК-профілів;
- перевірено 1004 дактилокарт осіб (відбитків пальців).
- відпрацьовано 726 повідомлень Держприкордонслужби України щодо спрацювання банку даних Інтерполу «викрадених/втрачених проїзних документів»;
- проведено перевірку 1983 осіб за обліками Держприкордонслужби України;
- перевірено 405 суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- надано допомогу у проведенні депортації (транзитом через Україну) 19 осіб.
Також за дорученням Міністерства юстиції України організовано приймання 112 засуджених громадян України для подальшого відбування покарання на території нашої держави:
- з росії - 108 засуджених осіб;
- з білорусі - 3;
- зі Словаччини - 1.
У зворотному напрямі потік значно менший. За весь рік було передано лише двох засуджених осіб. Обидва – до російської федерації. Цікаво, що таке співвідношення «імпорту» з «експортом» мало місце й у 2020 році.
Також окремим напрямом взаємодії правоохоронних органів є встановлення осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів з метою їх затримання та подальшої екстрадиції. Ми вже докладно розглядали це питання та називали найбільш активних партнерів за останні роки.
Окремо наводимо перелік держав, які є досить популярними серед осіб що переховуються і видача з яких ускладнена чи неможлива з різних причин. До них традиційно відносять США, Велику Британію, Ізраїль, Об’єднані Арабські Емірати, Туреччину, Катар. Участь цих країн в організації Інтерпол покладає на ці країни однакові обов’язки щодо взаємодії національних центральних бюро, як і на будь-яку іншу державу-члена. За даними Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, тут також відбувається взаємовигідна співпраця. Хоча і не в такому обсязі, як із сусідніми країнами (див. інфографіку).